ЧААДАЄВ проти путіна
Боротьба із Заходом, Європою як системою цінностей завжди була idea fix для Росії. Якщо криза – цією ідеєю відволікали простий народ від думок про голодний бунт і погроми "гаспод". Трапиться черговий тиран – антизахідними гаслами гнали геть з голів думки про особисті права та справедливість.
Що й казати – рецепт універсальний. І реакція завжди універсальна. Приміром зараз – нічого українського не їсти! Тепер уже і європейського та американського також. За кордон не їздити! З іноземних авто всім негайно повиповзати! З іноземцями не спілкуватись – бо шпигуни ж всі. Ну і більше трьох без дозволу не збиратися. Правда, останнє правило і до української революції вже діяло.
Петро Якович Чаадаєв 1854-го року для тодішнього Путіна – Миколи Першого – написав: "Как бы то ни было –...мы во всяком случае не можем более отказываться...от попытки показать самой России, – если это только возможно, – что она приближается к гибели всякий раз, когда ставит себя в прямое противоречие со старыми цивилизованными народами..."
Звісно, як жити і в ім'я чого жити – це справа російського народу. А справа українського народу та цивілізованого світу – зупинити країну, яка способом свого буття дедалі більше вважає агресію та вбивство інших людей.
"Борьба с Западом – единственное спасительное средство как для излечения наших русских культурных недугов, так и для развития общеславянских симпатий, для поглощения ими мелких раздоров между разными славянскими племенами и направлениями", – написав один із стовпів російського панславізму Данілєвскій ще 1871-го.
Чи не те ж "средство развития общеславянских симпатий" у виконанні російських терористів ми побачили щойно в українському місті із промовистою назвою СЛОВ'ЯНСЬК? Чи не ті ж старі і перевірені "симпатии", побудовані на звірствах, вбивствах і залякуванні "разных славянских племен", встановлює новоімперська Росія зараз на Сході України?
І дарма, якщо у кривавому мороці примусу до братньої слов'янської дружби доведеться, як писав той же Данілєвскій, "перейти даже должную меру справедливости", бо "на время и это было бы в высшей степени благодетельно и целебно".
Так що нічого дивного: теперішнє кісєльовське телемракобісся лише підтверджує ідеологеми імперської пропаганди та породжуваної нею практики насильства.
Ну, а доки у освічених західних колах і досі тривають дискусії про: "є думка народу, а є думка Путіна", відповідь дана опальним Чаадаєвим ще у ХІХ столітті:
"Говоря о России, постоянно воображают, будто говорят о таком государстве, как и другие; на самом деле это совсем не так. Россия – целый особый мир, покорный воле, произволению, фантазии одного человека, - именуется ли он Петром или Иваном – не в том дело: во всех случаях одинаково это – олицетворение произвола. В противоположность всем законам человеческого общежития Россия шествует только в направлении своего собственного порабощения и порабощения всех соседних народов".
Українці захистять свою свободу – у цьому немає жодного сумніву. І ніякі "гуманітарні конвої" справу Путіна уже не врятують. Боротьба ж із "собственным порабощением" – справа самих росіян.
Хоча... Надішлемо російським друзям (якщо такі у когось лишилися) томики Чаадаєва, Герцена, Огарьова. А раптом допоможе?!
