День українського кіно
Точно так само, як розповідали нам, що будуть неконкурентними наша книга, наша музика, наші рок-н-рол і попса, наш дубляж, як розповідали про непотрібність будь-яких українських квот, нам розповідали, що українського кіно немає і вже ніколи не буде. Звісно, "друзі" з-за порєбріка докладали вагомих фінансових і пропагандистських зусиль, щоб так і було, щоб українці продовжували вірити у власну меншовартість, а вони і надалі продовжували контролювати весь український ринок культурних індустрій.
Особливо московитів непокоїть наше кіно. Кіно як мистецтво для багатьох і як потужний механізм відродження національної пам'яті українців. І як бізнес, який має бути винятково російським. Або тільки на росію зав'язаним. Не скажу, що нам вже вдалося остаточно перемогти рф у цій "кіновійні", бо є люди у владі, для яких "Свати" важливіші, ніж національна безпека. Але Закон про державну підтримку кінематографії, ініційований урядом 2015 року та ухвалений ВР остаточно 2017 року, змінив абсолютно все. Він дав індустрії гроші, преференції та нові можливості. А головне – надію та відчуття важливості власного кіно для усієї країни. І хоч навіть і дотепер окремі норми цього Закону ще працюють не повною мірою, магістральний напрям задано. Сотні уже знятих фільмів, із них чимало знакових та резонансних, цьому є підтвердженням. Пишаюсь тим, що як урядовець та політик мав скромну причетність до цієї великої справи.
Сьогодні День українського кіно. І саме зараз, уперше за багато років на кінофестивалі у Венеції у основній програмі український фільм – "Відблиск" Валентина Васяновича. А невтомний Ахтем Сеітаблаєв розпочав зйомки фільму "Мирний-21" про подвиг українських прикордонників на Луганщині улітку 2014 року. І це символічно. Українське кіно відродилося і перемагає! Успіхів вам, люди нашого кіно!
