Судді проти дітей: чому б не подати позов проти школи?
Українці поступово рухаються в сторону західних практик організації свого життя, вимагають реформувати державу, порівнюються себе з європейцями і американцями, відсторонюючись від російсько-радянських практик патерналізму, де "ти представник держави – тобі море по коліна".
Ми з колегами працюємо в суспільно-політичній сфері понад 10 років. Це ми в 2013-2014 роках відстоювали своє право бути частиною ЄС, а не "таможенного союзу" з росією і білоруссю. Це ми протягом 2014-2019 років не просто вимагали, а партисипативно реформували державу, вибудовуючи нову антикорупційну структуру і запускаючи нові органи. Це ми лише за 3 місяці провели атестацію і звільнили за непрофесійність та недоброчесність близько 700 прокурорів Генпрокуратури (близько 55% від загально чисельності ГПУ).
І дуже болячи зараз бачити, як декому на місцях досі не дійшло, що час змінився і "чиновник – це представник інтересів громадян, а не місцевий бонза від держави".
Розповім ілюстративну історію про те, як білоцерківські судді підзабули, що наразі здійснюють правосуддя, отримуючи немаленькі кошти у вигляді зарплат, лише завдяки тому, що пересічні білоцерківчани вооють проти росії за право бути частиною західного світу і відповідних практик, де захист громадян, а тим більше дітей, понад усе.
Отож, адміністрація Білоцерківського міськрайонного суду протягом декількох останніх років користувалася земельною ділянкою міської комунальної власності біля будівлі суду в самому центрі міста. Як вони самі і стверджують, використання відповідних земельних площ здійснюються "по факту", тому що юридично це майно ніяким чином їх не стосується.
Здебільшого, земельна площа використовувалась як парковка для особистого транспорту "служителів Феміди". Демонструю на фотографіях як те виглядає.
Тому цілком логічно, що депутати Білоцерківської міської ради провели інвентаризацію та згодом проголосували за рішення про передачу земельної ділянки під будівництво нового сучасного закладу освіти, який буде побудований за гроші, що залучені благодійним фондом у приватних інвесторів. Мова йде про мільйони доларів США, де ні державної, ні комунальної... ні копійки. Після цього будівля нової школи буде передана (!!!) в комунальну власність громади. Мова йде про новітній освітній комплекс, на який спрямовані протягом років всі зусилля єврейської громади Білої Церкви.
Ще раз. Місто інвентаризувало земельну ділянку між будівлею старої школи і будівлею суду, де стояли автомобілі "служителів Феміди". Різні Тойоти і Ренжі. Потім передало її школі. Стара школа – під знесення. Буде залучено мільйони доларів США під будівництво нового освітнього центру, де будуть вчитися не тільки "єврейські діти", але й буде квота на діток, що відносяться до внутрішньо переміщених осіб. Бо в країні війна і треба думати не тільки про себе. Правда, судді продовжують думати лише про власний, подеколи доволі специфічний, інтерес.
Зрештою, що ми побачили далі? Працівників судової адміністрації таке рішення депутатів не влаштувало і, незважаючи на те, що всі документи закладом освіти були оформлені вчасно, вирішили подати до суду. Взяли і подали до суду, щоб по факту перешкодити побудувати новітній освітній заклад. Це що самі собі на когось "кляузу" написати, їй-Богу. Але такі вже в нас ці нереформовані суди.
Наразі будівництво навчального закладу на даній ділянці призупинено. Генпідрядник несе суттєві збитки і чекає на рішення суду. Суддя Бацуца відкрив провадження за позовом, по факту, своїх же колег...
Я ж принагідно нагадаю "служителям Феміди", що совість має стояти вище, ніж власні меркантильні інтереси. І якщо білоцерківські судді вирішити оголосити війну власним, білоцерківським, дітям, то вони її обов'язково програють. Бо ми тут не росію будуємо, а західну демократію.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
