Як Коломойський хоче відбитися в США через судове оскарження в Україні
Доля олігархату завжди мене цікавила, як і їхня "економіка". Зрештою, років 12-15 тому читав розділ в одній з фундаментальних праць по економічній теорії щодо олігархономіки. А по факту, ми в цьому живемо останні 30 років.
Тому спробуємо зрозуміти, як саме вчергове група "Приват" спробує на базі бажаного рішення від українських служителів Феміди закрутити реверанс в США.
Отож, сьогодні – 18 вересня 2023 року – Господарський суд міста Києва, а саме суддя В. Бондарчук, повторно розгляне одну з двох ключових справ (N910/12559/20) за позовом НЗФ, який контролюється Коломойським і Боголюбовим.
Нагадаю, що 17 травня 2023 року у цій справі Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду задовольнив скаргу банку та скасував рішення, які були ухвалені по зазначеній справі. ПриватБанк відмічав, що у НЗФ відсутні права щодо припинення зобов'язань, за якими він просив визнати припиненими, як і відсутні порушення банку щодо подібних неіснуючих в українському законодавстві прав, за захистом яких звертається НЗФ.
Поясню ще одну деталь. Коломойський і Боголюбов вимагають припинення зобов'язань за кредитними договорами із ПриватБанком, які було укладено в кінці нульових та на початку 2010-х років. Але тоді, коли укладались ці вкрай дивні угоди, зазначена фінустанова належала зазначеним олігархам.
При цьому, вищезгадані кредити є елементами складної схеми виведення коштів, яка наразі досліджується Канцлерським судом штату Делавер (США), внаслідок створення якої ПриватБанк зазнав колосальної фінансової шкоди. Частково цю схему, проте в контексті придбання нерухомості розглядає і Міністерство юстиції США. Останні й ініціювали цивільну конфіскацію активів, придбаних за кошти, набуті злочинним шляхом. Очевидно, що схематоз, створений так званою групою Приват.
Для юристів очевидно, що Коломойський і Боголюбов вирішили скористатись нагодою і використати рішення національних судів, щоб згодом використати їх для спроби припинення судових процесів і кримінальне переслідування в Сполучених Штатах, які вже тривають багато років. Там йдеться про 685 млн доларів відшкодування шкоди, завданої ПриватБанку, та й це без відсотків. Уявіть, наскільки треба бути самовпевненими і не відчувати подальшої міри відповідальності, щоб прокрутити таку схему.
Також показово, як юрособи-позичальники, що безпосередньо пов'язані з колишніми власниками, зокрема і НЗФ, подали проти вже державного ПриватБанку понад 200 позовів. Проте всі ці справи було об'єднано в більше 14 консолідованих проваджень, які за результатами маніпуляцій із автоматизованою системою розподілу справ було розподілено на "прихильних" суддів. Це давня історія, яку всі розуміють – "крутити" позов до того часу, допоки він не "впаде" на "правильного служителя Ф̶е̶м̶і̶д̶и̶ олігархів".
У позовах міститься вимога припинити їхні кредитні договори з ПриватБанком, визнавши їх такими, що начебто виконані належним чином. Однак, це не так. Ніщо не виконано в законний спосіб, адже майже всі кошти для погашення кредитів позичальники отримували від інших кредитів за допомогою складної схеми перекредитування.
Простими словами, Коломойський хоче уникнути в США і, зокрема, відповідальності за незаконні кредитні угоди, подальші транзакції коштів і придбання майна в США, "підклавши собі соломку" із рішень українських судів, винесених "прихильними" служителями Феміди. Схема проста, як двері, позитивне рішення береться за основу і подається до представників американської Феміди. І вуаля, кредитні угоди "обнуляються", Коломойський "відскакує" від представників судової гілки влади в США та їхніх правоохоронців. Але це відбувається лише в його мріях, адже як казав класик "Життя – це супермаркет, бери, що хочеш, але каса – попереду".
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
