Путін обрав економічну модель для війни з Україною.
У попередньому блозі ми стартували з ідентифікації економічної моделі, яку обрали в Кремлі задля досягнення своїх воєнних цілей.
Отож, далі мова піде про "воєнне кейнсіанство". Основи цієї моделі покладені видатним економістом Джоном Мейнардом Кейнсом. І ми вже згадували, що відповідні підходи у державному регулюванні використовувалися у нацистській Німеччині та післявоєнних США.
Отож, до початку "Великої депресії" серед країн Заходу панувала неокласична економічна теорія. В її основу було закладено ідею, що вільні ринки як в короткостроковій, так і в середньостроковій, перспективі цілком спроможні забезпечити повну зайнятість, якщо працівники будуть гнучкими у своїх вимогах щодо розмірів заробітної плати.
І одну з ключових ролей в формуванні нової економічної ідеології відігравав саме Кейнс. Він стверджував, що занадто малий попит під час кризи може призвести до тривалих періодів високого безробіття, а також застою в економіці. Як наслідок, вільні ринки з цим самі не впораються.
Саме тому Кейнс виступав за грубу державну інтервенцію в контексті податкової та грошово-кредитної політики з метою пом'якшення негативних наслідків економічних спадів і депресій. Як приклад, СРСР або Німеччина в період 1928-1936 років.
Більше того, в тому числі завдяки ідеям Кейнса виникла концепція дефіцитного фінансування або штучного накачування грошей в економіку, створення "нових грошей". Вони компенсують недостатній попит, зайнятість і прискорюють збільшення національного доходу.
Далі описую пропозиції Кейнса задля стабілізації економіки, а Ви спробуйте подумати, де саме існує відповідна модель?
Вся економіка "крутиться" навколо попиту і пропозиції. Це основа основ. Так ось, щоб підтримати попит, Кейнс пропонував збільшити видатки бюджету, знизити податки, наростити грошову масу.
Як наслідок, з метою виправдання ідеї стимулювання підйому і зростання економіки за рахунок прямих вливань державних коштів, Кейнс пропонував оцінити господарські процеси через призму так званого "мультиплікатора".
Пояснення дуже просте. Держава вливає кошти в держзамовлення (в нашому випадку це оплата подальших поставок військових товарів), що призводить до зростання доходів працівників, що "зайняті" у сфері ВПК.
Якщо кількість таких працівників доволі висока, наприклад в рф це точно вище 10-12% від загальної кількості зайнятого населення, то збільшується їхній попит на споживчі товари. Можна припустити, що частина з цих осіб захоче заощадити. В умовах високого рівню інфляції, населення схильне не до заощадження, а до швидкої конвертації грошей в товари. В свою чергу, це б викликало розширення виробництва і зростання доходів в інших секторах економіки. Проте, якщо ми говоримо про сучасну рф, то мова йде не про розширення виробництва, а скоріш про збільшення обсягів так званого "паралельного імпорту". Іншими словами, заданий "імпульс", створений ін'єкцією державних грошей у ВПК, переходитиме в інші галузі економіки.
Однак, вищезгадана економічна модель стала втрачати популярність. Особливо це стало помітно в середині 70-х років ХХ століття. Будь-яка економічна політика держави має як позитивні, так подеколи і негативні сторони. Так ось, негативною стороною "воєнного кейнсіанства", як виявилось, стала стагфляція. Мова йде про застій (стагнацію) в економічному зростанні і високу інфляцію (знецінення грошей).
Паралельно набирали оберти ідеї так званих "монетаристів", які стверджували, що адекватна використання грошово-кредитної політики через регулювання обсягів грошової маси дасть наслідком пом'якшення економічної кризи.
Тут вже згадувалося про історичні приклади переходу до політики "воєнного кейнсіантства". Про нацистську Німеччину і післявоєнні США.
Отож, перелічимо наслідки запровадження цієї політики в нацистській Німеччині.
Безробіття впало з 6 мільйонів осіб у 1932 році до 1 мільйона в 1936 році.
Розпочато одну з найбільших кампаній з поліпшення інфраструктури в історії Німеччини, яка призвела до будівництва автобанів, залізниць тощо.
Робочий тиждень німця збільшився з 47 до 50 годин.
Через інфляцію "вартість життя" зросла на 25%.
Жорстке регулювання роботи підприємств. Закриття невеликих компаній, статутних капітал яких був менше за 50 тисяч марок. Для відкриття бізнесу необхідно було внести 250 тисяч марок.
Уряд фінансування повномасштабне виробництво озброєння, в тому числі використовуючи облігації.
До компаній, які мали на рахунках "зайві" кошти, приходили репрезентанти уряду, щоб "продати" їй державні облігації. Зрозуміло, що відмова від придбання не віталась.
Контракти укладались на основі непотизму і хабарів.
Якщо вести мову про Сполучені Штати, то відповідна державна політика створила плацдарм для надпотужного ВПК. Однак, на відміну від сьогоденної росії, американські виробники озброєння є приватними компаніями.
Станом на сьогодні, США зберігає статус найбільш потужної держави у військовому плані. Мова навіть не про розмір армії, ні. Найтехнологічніші зразки озброєння знаходяться саме в американській армії. Та й розмір щорічних витрат на оборону найбільший саме в США.
Чому "воєнне кейнсіантство" спрацювало в США? Відповідь вкрай проста. Кардинальне розширення ринків збуту (інші країни), що створило ефект масштабу і зниження витрат на одиницю продукції. Це зробило американське озброєння конкурентноздатним і принесло величезні прибутки. Також варто розуміти, що компанії зі сфери ВПК завжди мали частину виробленої продукції, що ми відносимо до "цивільної". Військові розробки в деяких випадках адаптувались до звичайного життя.
Проте з середини 80-х років ХХ століття і в США "воєнне кейнсіантство" почало себе вичерпувати. Компанії-виробники зброї виносили частину виробничих процесів за межі країни. Створення робочих місць відбувалось поза межами США. Податки також частково "переїхали" в інші юрисдикції. Як наслідок, "мультиплікатор Кейнса" вже не діяв всередині США, а переїжджав в інші країни.
Ще одне. Досвід використання такої економічної політики показав, що чим довше країна прямує цим шляхом, тим важче потім буде розвернути економіку в іншу сторону.
Елементарні речі, зрозумілі мабуть всім.
Якщо держава вливає величезні кошти у ВПК, то відповідні підприємства можуть сплачувати непомірно великі зарплати працівникам. А працівники – це електорат. Політикам дуже вигідно підтримувати "воєнізовану" риторику, щоб бути обраними (переобраними). Таким чином виробники зброї отримують нові замовлення.
Проблема корупції. Виробники озброєння кардинально збагачуються за держзамовленнях, в свою чергу чиновники "прикурюють" під час цього процесу. Тут веду мову про приватних виробників. Але навіть якщо вести мову про компанії-виробники, що належать державі. Конфігурація просто інша, але результат той же.
Держзамовлення прямує на завод. Там є керівництво, яке отримує зарплату. Однак, коли заходить замовлення, їм треба придбати сировину, метал або обладнання, які є елементами "замовлення". Можна купити за 10 тисяч рублів, а можна за 30. І так буквально по всьому "асортименту".
Складність повноцінного переведення "воєнного кейнсіантства" на цивільні рейки. Так, частково досягнення ВПК дають певний поштовх іншим галузям економіки. Але це скоріш виключення, ніж правило.
Безумовно, можна опонувати вище переліченим фактам, що і в СРСР було щось подібне. Подібне, але за змістом не зовсім аналогічне.
Ринки збуту радянської продукції: безпосередньо СРСР та країни Варшавського договору (СРСР + 7 держав). Виробництво було колосальним, але є одне але. Тут панував неринковий характер взаємовідносин. Обсяги виробництва визначалися плановими розрахунками і балансами ресурсів і потреб, а не співвідношенням попиту і пропозиції або вигодами приватних інвесторів і компаній. Як наслідок, "мультиплікатор Кейнса" не працював.
Ще одне. Галузь ВПК не переносила, за рідкими виключеннями, свою продукцію в цивільну галузь. Глобальний вийняток, зокрема, стосувався радянської авіації. "Цивільна" продукція військових заводів була неконкурентноздатною за цінами та іншими параметрами.
Продовження в наступному блозі...
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
