Звання поліцейського має звучати гордо і монопольно
З виступу на відкритому засіданні Кабінету Міністрів 4 квітня 2015 року у Національній академії внутрішніх справ
Реформування органів внутрішніх справ має відбуватися лише комплексно і одночасно.
Попередня спроба схрестити європейський досвід цивільного міністра із радянським – керівника карального органу – не може далі продовжуватися. Міністерство внутрішніх справ має стати політичним холдингом силових і цивільних структур, окремих сервісних центрів. І це буде дуже правильно. На жаль, цього не змогли зробити всі попередні парламенти і я впевнений, що цей підхід буде підтриманий Верховною Радою...
Закон про поліцію – також багатостраждальний закон, який намагалися підготувати з 2008 року. Сьогодні, завдяки новій команді та поєднанню її зусиль із попереднім досвідом, запропонований варіант є оптимальним. Я також підкреслюю, що в законі зрозуміла мова і вона є кращою і від того проекту закону, який вносив я.
Для членів Кабміну я б визначив п'ять причин для його підтримки.
1. Це – кінець міністерства міліції в її радянському варіанті. МВС стане незалежним органом центральної влади, яким керують виключно професіонали. Не політичні призначенці, а професіонали поліцейської служби. Це центральний орган виконавчої влади, керівника якого призначає Кабмін за поданням міністра, і на цьому вплив політиків на керівника Національної поліції закінчується. Він сам далі призначає всю свою вертикаль.
2. Чітка вертикаль Національної поліції. Я ніколи не забуду день, коли я став міністром внутрішніх справ і мені принесли структуру міністерства на аркуші довжиною кілька метрів. На ньому було 168 "квадратиків", чотирнадцять заступників міністра.
У проекті ми чітко бачимо п'ять структурних підрозділів, функції яких не перехрещуються і які чітко відповідають своїм суспільним завданням.
Крім того, МВС позбувається невластивих функцій – МРЕО та інші.
3. Всі працівники поліції призначаються за підсумками конкурсу і мають контракт на 5 років. Ті, хто зараз носять форму, мене зрозуміють. Нарешті, закінчиться чехарда кадрових змін із приходом кожного нового політика на посаду. П'ять років контракту є формою незалежності від політичних, а тим більше – партійних структур. Це дуже важливо. Про це постійно говорили, але не мали на це політичної волі.
Конкурс – це також надзвичайно важлива річ, яку пропонувало громадянське суспільство і яка знайшла своє відображення у підготовлених законопроектах.
4. Створення поліцейських комісій, які будуть проводити конкурси з найму персоналу. У них з 5 членів два представника від цивільної частини суспільства: навіть три, бо ще одного надає до складу комісії Кабмін, двох правозахисні організації, і ще по представникові дають міністр внутрішніх справ та начальник Національної поліції. Очевидно, це будуть люди в погонах.
Таким чином забезпечується відкритість конкурсів, підзвітність їх суспільству. Також ці комісії в подальшому проводитимуть дисциплінарні провадження. Отож, поліція саморегулюватиметься разом із громадянським суспільством.
5. Розширення зони контролю. У цьому аспекті я наполягатиму на поправках, оскільки редакційно у проекті викладено не зовсім так, як ми домовлялися з керівництвом МВС. Насамперед, йдеться про розширення зони контролю через розширення співпраці з місцевим самоврядуванням.
Згадайте постійні виступи, скажімо, міського голови Львова Андрія Садового. Він просив: скажіть мені, нова владо, чому я не можу впливати на призначення керівника міліції в своєму місті, але несу відповідальність за стан громадської безпеки?
Я розумію, що не можна ні з мером, ні з головою ОДА погоджувати керівника Національної поліції відповідного рівня, бо може так статися, що вони стануть "клієнтами" цього начальника поліції. Але керівника того підрозділу, який зараз називається "громадська безпека", погоджувати обов'язково треба.
У проекті прописана можливість рішенням сесії відповідного рівня висловити недовіру, яка призводить до відставки, такого керівника. Однак я просив би Кабінет Міністрів підтримати позицію про висловлення недовіри будь-якому працівникові патрульної служби. Львівська, Київська чи Стаханівська (після її реінтеграції в Україну) міськради мають отримати право давати оцінку кожному працівникові ППС. Їм, а не будь-якому міністрові, скоріше видно, який працівник не виконує свої функції, знущається над громадянами чи пиячить.
Тому я пропоную, щоб недовіру місцеві депутати могли висловлювати будь-якому працівникові підрозділу громадської безпеки. Не працівникові кримінального чи слідчого підрозділу, а нинішньому працівникові ДАІ, дільничому інспекторові, ППСнику.
На моє переконання, це допоможе в очищенні поліцейської структури набагато більше, ніж уся внутрішня безпека і комісії з особового складу разом узяті.
Хочу висловитися також з приводу анонсованої пані Екою Згуладзе муніципальної або екологічної поліції. Моя особиста точка зору: я проти муніципальної поліції. Вважаю, що в нинішній ситуації, коли країна потребує міцної вертикалі (в тому числі – міцної силової вертикалі), немає потенціалу експериментувати ще й з муніципальними підрозділами.
Проте, якщо до цього дійде, я наполягав би на тому, щоб поняття "поліція" при цьому не використовувалося. Які за умови створення екологічного підрозділу.
Послухайте, поліцейський має бути один. Я не забуду, яку частину негативу приймав на себе через те, що якийсь міліціонер побив людей. Який міліціонер? Податковий! Але яке відношення до того має МВС?
Поліцейський у державі має бути один: з однією формою, одними погонами, відзнаками і однією назвою. Всі інші нехай називаються службами, вартами, як завгодно, але не поліцією.
"Поліцейський" має звучати гордо і монопольно.
З приводу зареєстрованого законопроекту про зміни до КПК щодо застави. Як мені здається, Верховна Рада підтримає більш жорсткий варіант змін. На розгляді парламенту вже є низка законопроектів про скасування такого виду запобіжного заходу як застава при скоєнні певного виду злочинів.
Сьогодні уряд до чотирьох наявних проектів пропонує п'ятий і найбільш м'який, який пропонує десятикратний розмір застави від суми збитків. Настрої у профільному комітеті парламенту такі, що ми наполягатимемо на скасуванні застави при підозрі у вчиненні злочинів проти держави (тероризм, зрада Батьківщині тощо), а також щодо злочинів, які стосуються хабарництва і розкрадання державного майна.
Треба не збільшувати суму, а для злочинів, які сьогодні фактично є другим викликом, другим фронтом боротьби України за свою перемогу, треба скасовувати заставу взагалі. Так, це викличе критику міжнародних правозахисних організацій.
Ми вже маємо закон про очищення судів, який діятиме два роки. Саме тому через два роки можна буде повернутися і до застави. Коли ми будемо впевнені в тому, що суди не продають справи, це буде скасовано.
Думаю, що ніхто з тут присутніх не сумнівається в тому, що недавно затримані посадовці внесуть і десятикратний розмір застави. При цьому їхні друзі, брати, свати, тещі і закордонні покровителі їм таку заставу забезпечать. Суспільство просто не зрозуміє таких змін.
Нас не зрозуміють і силовики, які з ризиком для кар'єри сьогодні затримують посадовців, але потім їх відпускають і починаються дзвінки.
Окремо наполягаю на тому, що скасування застави має стосуватися винятково державних службовців I-IVкатегорії, як таких, хто може на волі, внісши заставу, впливати на хід слідства. А от всіх інших громадян це не має стосуватися.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
