П'ять завдань у боротьбі з корупцією

Часто нашу країну дискредитують у відносинах із важливими міжнародними фінансовими інституціями, закидаючи, що в нас нічого не робиться у питанні боротьби з корупцією. Щоб не бути голослівним, нагадаю, що лише за минулий рік Генпрокуратурою до державного бюджету повернуто понад 2 млрд дол., з них – 1,5 млрд по справам спецконфіскації, решта – за результатами інших судових вироків. Втричі більше, ніж у будь-який рік до Революції Гідності. Тому в зоні відповідальності прокуратури результати є.

Схожих результатів хотів би побажати і колегам із нещодавно створених антикорупційних органів і готовий їм всіляко допомагати. І це не просто слова, бо 40% справ НАБУ в судах – це справи спільні з Генпрокуратурою. Це добра співпраця. Але ми, звичайно, розраховуємо що вони також дадуть результат, після якого світ перестане докоряти Україні слабкою динамікою.

Одначе, скільки б ми не саджали корупціонерів, цього буде недостатньо для реальної боротьби з корупцією. Навіть якщо помножити на 10 результати Генпрокуратури і на 100 результати НАБУ – цього буде недостатньо.

Янукович завдав збитків Україні на понад 40 мільярдів доларів. Це один річний бюджет. За 4 роки правління. Це юридично встановлений факт. Відтак, ми маємо наполовину затоплений корабель повний корупційної води, який нікуди не рухається. Чи достатньо працювати помпою? Очевидно, що ні. Треба закривати величезні дірки в нашому державному кораблі. Чи робиться це сьогодні? Я знову ж таки щасливий сказати – багато в чому так. Бо за останні чотири роки – зроблено чимало. Наприклад, відшкодування ПДВ. Ну хто не пам'ятає, скільки коштував "відкат"? І хто сьогодні підніме руку, що його не повертають вчасно? Це – велика проблема. Була. Сьогодні вона – мінімізована. Її вочевидь знято з порядку денного національного рівня.

Друга величезна дірка, яку вдалося залатати, – державні закупівлі. Ми всі пам'ятаємо прізвища достойників, які одноосібно підписували мільярдні рахунки державних закупівель на Євро-2012 і багато інших. На сьогоднішній день завдяки системі Prozorro державні закупівлі є дійсно прозорими. Я не є ідеалістом і не дивлюся через рожеві окуляри, але ця система сьогодні мінімізувала колосальну корупцію в усіх сферах.

Український корабель – унікальний. Його команді вдається одночасно перебудовувати корабель, відповідати на серйозний обстріл ворожої російської ескадри і при цьому ні на хвилину не відволікатися від боротьби за штурвал. І це при тому, що, незважаючи на очевидні досягнення, корабель, на жаль, має ще чимало дірок.

Назву з моєї точки зору ключові завдання – дірки, які потрібно залатати найближчим часом і, у першу чергу, для ефективної протидії корупції.

Діра перша – державний сектор. 3 500 державних підприємств не було в жодній країні Східної Європи. І ми всі знаємо ціну цього питання. Державні підприємства – це основа державної корупції в Україні. Кожна партія в парламенті і поза парламентом прагне покерувати цими підприємствами. І всі спроби через конкурс призначити незалежний менеджмент здебільшого наштовхуються на повну обструкцію. Доти, доки ми їх не приватизуємо, нічого не зміниться.

Хочу звернути увагу, що з трьох з половиною тисяч державних підприємств 73% формально збиткові для держави, але дуже прибуткові для партійних сил. І як незалежний прокурор я кажу – це треба поламати, якщо ми серйозно говоримо про боротьбу із корупцією. Багато хто просто не розуміє ціну такого явища, як збиткові, але державні підприємства, які тягнуть нас на совкове дно і продукують ненависть наших громадян.

Тому – хай живе велика приватизація! І крапка! Проводити приватизацію треба якнайшвидше. І питання навіть не в ціні. Бо поки ми не проведемо велику приватизацію, перебити корінь політичної корупції в цій державі буде дуже важко.

Відтак як генпрокурор і як простий громадянин хочу просити і бізнес, і громадськість говорити про це якнайголосніше.

Друге – це земля. Для прикладу, візьмемо землю академії аграрних наук. Йде боротьба за призначення керівника академії, у якій нібито ставлять дослідити із пшеницею, кукурудзою, а насправді з баксами. Тому поки ми не насмілимося сказати, що земля є товаром, доти в нас буде цей "сортир" в головах. Тому, з моєї точки зору, про це треба говорити усім нам в голос і говорити про це разом.

Третя дуже важлива сфера, яка є діркою нашого корабля, – це ліцензії. Здавалося, проста річ. Після революції гідності усі розуміють, що олігархат – це зло. Всі розуміють, що олігархи мають суттєвий дохід за рахунок підкилимних ліцензій. До відома: з 2014 року було видано 722 ліцензії на нафту, газ, бурштин, пісок, граніт і так далі. Із них за аукціоном – 93. І ні одної на нафту, газ, бурштин і граніт. Тому я не втомлюючись кажу – всі ліцензії повинні надаватися шляхом відкритих аукціонів.

Сфера четверта – митниця. Що зараз відбувається на митниці, всі прекрасно розуміють. У кінці минулого року я отримав масу скарг від різних учасників експортно-імпортних операцій. І зрозумів, що служба безпеки надмірно використовувала своє право на контррозвідну діяльність, згідно якої вона писала папери щодо переогляду контейнерів. Разом з урядом нам вдалося ліквідувати це право.

Таким чином, митниця формально залишилася для митників, як це і каже нам митний кодекс, згідно якого на території митниці не має права знаходитися ніхто, крім митників. Ні СБУ, ні поліцейські, ні прокурори, ні депутати.

Для того, щоб боротися з контрабандою, треба зайнятися митницею, а в нас третій рік немає керівника митниці. Днями призначили виконуючого обов'язки заступника голови. В мене взагалі враження, що це уряд виконуючих обов'язки. З моєї точки зору, треба визнати і почати застосовувати світовий досвід, коли з контрабандою борються не пошуками контейнерів, а визначенням контрабандних фірм, сімейств, груп. Це означає, що усім вище переліченим правоохоронним органам потрібно створити аналітичні групи, які зможуть вирахувати ці сімейства та фірми, про які ми всі знаємо. А надалі – дві альтернативи. Платежі до бюджету або тюрма. Але коли при цьому їм кажуть, що треба щось на вибори відкласти, то звичайно це не працює.

Я публічно кажу і наголошую: митниця має отримати керівника, створити аналітичні служби, поставити електронні сканери, відновити взаємодію з бізнесом, але припинити введення туди спецназу будь-якого кольору.

І, нарешті, п'яте, але дуже важливе завдання у боротьбі з корупцією. Переконаний, що настав час говорити про створення бюро фінансової безпеки як єдиного органу у сфері фінансового контролю бізнесу. Бо допоки у двері до бізнесу стукають усі – три види поліції, три види СБУ, три види прокуратури, справі зарадити буде дуже важко, навіть за умови постійного і найвідвертішого діалогу. Сьогоднішня ситуація не піддається контролю. Я не скаржуся на життя, але в мене 1 300 000 карних проваджень, які неможливо контролювати технічно.

Саме тому я наголошую на необхідності якнайшвидшого ухвалення закону про Національне бюро фінансової безпеки як єдиного органу. І якщо раптом його керівником буде обрано не ту особу, або там будуть не такі працівники, то ситуацію буде значно легше проконтролювати та виправити.

Добитися виконання цих п'яти завдань у боротьбі з корупцією ми можемо тільки разом. І якщо бізнес та суспільство готові додати до цього переліку шосте, сьоме, восьме – я з вами.

https://www.youtube.com/watch?v=LwM8CRlD1rU&feature=youtu.be

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.