Нам належить створювати свою націю не вогнем, не мечем, а книгами, зокрема і "Спогадами Маннергейма"
"Карл Густав Маннергейм. Спогади". Моя роль у появі цієї книжки не така вже й визначна – я лише підтримав те, що ви вже запланували зробити. На книжці написано – видавництво "Наш формат" та Фундація князів Острозьких.
Чому я займаюся цією Фундацією? Мені здається, що Україна, на жаль, втратила своє середньовіччя. От у нас є Київська Русь, є козаччина, є царська доба, є боротьба за незалежність, а от 14-15 століття в історії України немає. Я вважаю, що це потрібно надолужити, і князі Острозькі – це найпотужніші фігури в українській історії, які могли би закрити цю прогалину.
З іншого боку, князі Острозькі для мене є символом – меч і книга. Десятки переможних битв на всіх фронтах з ордою, з Москвою, у деяких західних битвах, і в той же час – книгобудування. Для мене це код, який показує, як Україна має здобувати своє майбутнє – меч і книга, армія і культура.
Так вийшло, що "Спогади Маннергейма" вийшли першими зі списку нон-фікшн. Це певна символіка. Як завжди у нас в житті – випадкові речі найчастіше стають важливими.
Маннергем є людиною, яка сформувала не тільки Фінляндію, але й цілий світогляд – як можна бути успішними країнам, які знаходяться поблизу московської орди.
Звернуся до цитати, яка найкраще пояснює, про що ця книжка: "Переконаний, що в цей буремний час годі лікувати внутрішню загрозу компромісами і поступками, шукаючи точку, де може початися чесна співпраця з колишнім супротивником (тут ідеться про Росію). Наша внутрішня сила й безпека занадто дорогі, щоб ставити їх під загрозу експериментами, якими супротивник завжди зловживав. І я не думаю, що законослухняна Фінляндія підтримуватиме таку політику. Не думаю, що безстрашні чоловіки, які рік тому неозброєні підставляли геройські груди під ворожі кулі, тепер, боячись тих самих погроз, захочуть брати участь у такій ганебній капітуляції. Ні, така кон'юнктура політика, грунтована на боягузтві і хибному уявленні про становища і шанси на перемогу. Ті, хто це підтримує, готові залишити наші позиції, щоби дістати змогу, на їхню думку, вправною політичною грою уникнути наслідків поразки.
Але вони забувають, що бог війни примхливий, вони забувають власний гіркий досвід.
Вони забувають, ЩО БОРОТЬБА ДВОХ СВІТОГЛЯДІВ ТОЧИТЬСЯ ДО ЗАГИНУ І ЩО ПЕРЕМОГА БІЛЬШОВИКІВ ОЗНАЧАТИМЕ, ЩО ВСІМ, НАВІТЬ НАЙПІДДАТЛИВІШИМ, ДОВЕДЕТЬСЯ БУТИ ГОТОВИМИ ДРУЖНО КОПАТИ СОБІ МОГИЛУ".
Це публічне звернення Карла Маннергейма до Національної коаліційної партії восени 1919 року.
Мені здається, в цій фразі пояснення, чому саме ця книжка видана нашими спільними зусиллями і чому вона має бути на столі в кожного, хто думає про минуле і майбутнє нашої країни.
Власне, ця книжка пояснює, як одна маленька країна змогла відділитися від Російської імперії. Фінляндії вдалося не лише проголосити незалежність, добитися її без військового вторгнення Росії, яка всі інші незалежності придушила – грузинську, вірменську, білоруську, українську. Саме Фінляндія змогла отримати незалежність відносно спокійно, хоча вже при Сталіну вони пройшли через горнило боротьби за незалежність, без якої незалежність не є доконаною. У світі цінне лише те, що важке. Все легке не цінується. Як і українська незалежність 1991 року, як говорили – з неба впала. І тільки два майдани і україно-російська війна, яка досі триває, зробила цю незалежність важливою.
***
Малі держави при двох агресивних сусідах-монстрах виживають, зробивши ставку на того, хто нібито може допомогти. Ставка на нейтралітет не захищає країну. Маннергейм вибрав німецький бік. Але коли зрозумів, що Сталін перемагає, вибрав бік Росії. Він думав про Фінляндію, а не про Гітлера чи Сталіна, він думав про своїх.
Маннергейму дорікають, що він віддав частину своєї країни і так здобув мир. Чи виправдовує історія вчинок Маннергейма, який залишив частину території Фінляндії Сталіну, проте не поступився рештою. Мені здається, відповідь на це питання дає позиція ще одного великого політика – Конрада Аденауера, якому сталін особисто прислав пропозицію об'єднання Німеччини на умові того, що ФРН візьме на себе зобов'язання не вступати в НАТО та інші об'єднання, не матиме армію тощо. Мені здається, що сьогодні відповідь Аденауера є ключовою для України і вона підтверджує правоту Маннергейма: "Ми дуже хочемо об'єднатися з країною. Але краще ми збережемо на половині території Німеччини свої принципи і свободу, ніж ми об'єднаємося і станемо рабами".
Сьогодні це актуальна теза. Бо в Україні багато років точиться дискусія: ми маємо повернути Донбас будь-якою ціною чи все ж таки є червона межа. Я давно вважаю, що парламент має прийняти закон про окуповані території, я агітував про це президента Порошенка, проте безуспішно, на жаль. Я ввжажаю, що ми маємо описати умови, за яких ми можемо прийняти назад Донбас. І тоді нас перестануть шантажувати і збурювати. Умови прості: роззброєння, міжнародна поліцейська місія, люстрація колаборантів, міжнародна військова місія на кордонах, три роки відновлення політичного та культурного простору через засоби масової інформації, місцеві вибори і через п'ять років вибори до Верховної Ради України.
Ми ніколи не відмовимся, що Крим та Донбас – наші території. Але тільки на таких умовах ми можемо повернути їх, інакше ця ракова пухлина з'їсть весь організм.
Ось чому і Маннергейм був правий, і Аденауер був правий.
Насправді, навіть 10 років не вистачить нам в нинішніх умовах створити політичну націю, бо всі навколо нас створювали свої політичні нації вогнем і мечем, всі до одного – поляки, турки, угорці, словаки, чехи та інші. І тільки від нас вимагається обов'язково зробити все по закону, з дотриманням усіх прав людини і з неймовірними ліберальними законами, які ми примудрилися прийняти, за якими, насправді, засудити нікого за державну зраду неможливо. І на жаль більшість статей про те, що підриває державу, не працюють. Більше того, будь-які спроби виписати їх більш жорсткіше призводять до демаршів наших стратегічних союзників з ЄС та США. Тому нам належить створювати свою націю не вогнем, не мечем, а оцим – книгами, зокрема і "Спогадами Маннергейма".
***
Фрагменти з презентації мемуарів Карла Маннергейма в рамках акції "Наш формат" на Книжковому арсеналі.
📘 Книжку замовити можна тут – https://bit.ly/2zKt4XQ
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
