Щодо ратифікації Римського статуту
Злі язики кажуть, що Офіс Президента давно хоче змінити Генпрокурора. Добрі язики кажуть, що Генпрокурор давно хоче стати суддею Міжнародного кримінального суду.
Для цього Україна має ратифікувати Римський Статут і отримати право делегувати до суду свого представника.
Чи вартує чергове працевлаштування наслідків ратифікації?
1. Верховна Рада ще у 2015 дійсно визнала юрисдикцію Міжнародного кримінального суду, але тільки щодо воєнних злочинів військово-політичного керівництва рф і лідерів терористичних організацій лнр/днр. Але ми не визнали юрисдикцію МКС щодо дій наших керівників.
З того часу МКС видав 6 ордерів проти росіян, зокрема і щодо Путіна.
Так навіщо бігти поперед гаазького паровоза, якщо він їде в потрібному напрямку?
Тільки для працевлаштування чергового слуги?.
2. Умова про 7 років відстрочки, з якою Президент Зеленський пропонує ВР тепер повністю ратифікувати Римський статут, може бути колізією з умовами інших країн, що вступили раніше.
Приклад: якщо Сербія подасть на те, що наші в 2024 добили з fpv-дрона ніби пораненого серба, учасника днр. Тоді МКС стане перед дилемою, що важливіше – умови членства Сербії чи України? Хто дасть гарантії захисту командуючого БПЛА?
3. Ці ризики паралізують ініціативу ЗСУ. Керівники ЗСУ (а саме вони є підслідними МКС) стануть кожен раз зважувати військову необхідність і теоретично можливі юридичні наслідки від провокацій проросійських сил, у яких часу і грошей явно більше.
4. Це різко посилить вплив ОПи на плани і дії військових.
5. Головне. Недопустимо, щоб цивільні під час війни посилювали юридичну відповідальність військових, які з ризиком для життя захищають країну.
Нагадаю фразу Піночета: коли Батьківщина в небезпеці, всі кличуть Бога і солдата. Коли небезпека проходить, Бога забувають, а солдата судять.
Висновок.
Ратифікація такого серйозного документу має відбутися після завершення війни. А поки у наших військових і без цього досить проблем – від Марʼяни до КАБів.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
