Як же їм болить та земелька...
Будь-яке запитання про реальний справ стан справ з землею – біль для душі київського чиновника.
За пару тижнів до того, як КМДА оприлюднила список ніби-то повернутої киянам землі, чиновники божилися, що вони такого списку зробити не можуть і це взагалі не у їх компетенції.
Ось такий шедевр майстрів писати відписки отримав я – рівно за 16 днів до того, як КМДА з помпою оприлюднила ту інформацію, котру я запитував.
Логікам відмови проста – "переліки" ми не ведемо, отже, йдіть лісом. Втім, декілька днів по тому Попов дав команду, і переліки таки створили...
Як буде час, я напишу запит – чи не перевищили чиновники свої повноваження, виконуючи бажання Попова продемонструвати свої успіхи (втім, ефемерні).
Але це не все.
Просту і геніальну відповідь я отримав на свій уточнюючий запит. Мовляв, у вашому зверненні немає підпису – тому не відповімо.
Можливо, хто не знає – відповідно до закону про доступ до публічної інформації, ми, громадяни України, маємо право подавати запити електронною поштою. Власне, що я і зробив, економлячи папір та рятуючи ліса Амазонки.
Не менше ніж 50 разів така схема працювала: шлеш листа електронкою – і отримуєш відповідь. Треба взагалі віддати належне КМДА – принаймні на запити вони намагаються відповідати. Служба, що займається запитами на доступ до інформації, працює.
Але управління земельних ресурсів, очевидно, належить до таких сакральних підрозділів держадміністрації, яким дуже болісно говорити людям правду, тому вони ладні порушити закон, але не визнати реальний стан речей.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
