Майбутнє
Якась таємниця криється за тотальним глитайством пострадянських еліт. Здається, тисячі років пройшли з часів розпаду радянського союзу, тисячі цих років ми критикуємо еліту (правлячий клас) України за примітивність мотивацій. За те, що прагнуть лише одного – урвати собі шматок чогось матеріального, і вберегти його од інших урвителів.
Мені здається, що ми не помічаємо, що стоїть за цим ірраціональним глитайством. А ця темна матерія очікує на наше розуміння.
Можливо, це – віра, тверда віра у живучість суспільного організму, уявлення про те, що скільки б не взяв ти у країни, вона все одно буде плодити блискучих вчених, котрі продовжать наш похід до зірок, доблесних воїнів, що упокорять загоризонтних варварів, добрих і покірних працівників на гігантських заводах, покірних і добрих селян на ранкових полях, мудрих лікарів, терплячих і розумних вчителів.
Можливо, це – непохитна віра в те, що моральні категорії є лише дітьми сентиментальної фантазії, що соціум живе і буде жити без справедливості, що у суспільному механізмі етика не грає жодної ролі – все працювало, працює і буде працювати без неї. Що влада морального закону – наймогутніша влада, котра простирається над кожною секундою кожного людського життя – що ця влада не існує, що тими секундами володіють лише різні системи організму.
А можливо, все навпаки.
Можливо, еліта настроєна есхатологічно. Це не дивно, оскільки, згадаймо, усі вони одного разу вже бачили, як весь світ може швидко щезнути – так було з падінням СРСР. І свідки цієї репетиції кінця часів назавжди несуть у собі цю травму, сповідуючи ідеологію виживання – всесвіт з його етичними чи соціальними законами й правилами ось-ось зникне, час готувати рятувальні човни, час боротися і вбивати за ці рятувальні човни – під якими вони в кінцевому підсумку розуміють ті останні насолоди, котрі можна отримати перед тим, як усе закінчиться.
В будь-якому разі, чи вірить ця еліта у те, що майбутнього не буде, чи навпаки, впевнена у тому, що майбутнє прийде без їх участі – вона категорично не хоче брати участь у його творенні; і заважає творити майбутнє звичайним людям – почасти через поширення прикладів своєї розпусти, почасти через фізичний грабунок ресурсу, що необхідний для створення майбутнього.
Особисто мене таке розуміння зобов'язує працювати, щоб усунути перешкоди між людьми і майбутнім.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
