Чому акція 2 квітня не досягла результату і що робити далі
Тисячі платних прапороносців замість десятків тисяч киян, сумбур замість сценарію і – нуль на виході.
Перепрошую, але з самого початку цей нуль був прогнозований.
Готувати акцію, котра, за задумом, відобразить позицію киян з приводу їх долі, за такий короткий строк – це всеодно що йти проти законів фізики.
Я мовчав про це публічно, щоб не нашкодити акції, але кулуарно говорив опозиціонерам – успіху не буде, тому що нема належної підготовки: нема агітації, адекватної по силі, немає чіткості у комунікації з потенційними прихильниками. Власне, навіть якщо все це було – не вистачило б часу.
Опозиціонери кивали.
Потім я зрозумів: а чому, власне, вони мають надриватися? В лавах опозиції повно впливових фігур, котрим київські вибори не треба – а ні мерські, а ні київрадівські!
Тому вони і підхопили (якщо самі не ініціювали) ідею акції 2 квітня. І зробили вигляд, що допомагають нібито "громадській ініціативі" зібрати людей. Агітматеріали були дуже низької якості, та й ті розповсюджували лише окремі ентузіасти з опозиційних лав, котрим болить. А три лідери спромоглися на спільний відеозаклик лише під тиском громадськості, коли вже було пізно – увечері у понеділок.
Для тепер у опозиціонерів є ідеальна відмазка – кияни не прийшли, не підтримали. А ми, мовляв, робили все, що від нас чекали...
Що робити далі?
Потрібно готувати велику, комплексну кампанію громадянської непокори, котра стартуватиме 3 червня (а то й раніше). Мета – добитися виборів міського голови і Київради.
Оргкомітет акції – громадськість.
Але зрозуміло, що ні громадськість сама по собі, ні партії самі по собі успіху не доб'ються. Тому потрібно з'єднати їх воєдино. Як? Політики, на мою думку, мають піти на наступні жертви, заради ВІДНОВЛЕННЯ ДОВІРИ між партіями та простими громадянами:
- Визнати пріоритетне право громадськості вирішувати долю Києва (це логічно, бо партії надто слабко займалися Києвом та його проблемами, порівняно з активістами-киянами)
- Категорично відмовитися від платних учасників на масових акціях
- Гарантувати відсутність силових провокацій з боку прихильників партій під час акцій, взяти публічні зобов'язання не вступати в бійки з міліцією та інші силові протистояння.
- Визнати за громадськістю право вето на окремі кандидатури на київські вибори від опозиції (це гарантує опозицію від практики відвертого продажу місць по округах/списках)
Політикам також можна просити громадськість про зустрічні жертви;)
Якось так. З наскоку не вийшло, треба нарешті братися за справжню роботу.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
