Борг мертвим. Строк сплати спливає
Завтра починається останній тиждень, коли ми ще можемо встигнути.
7 місяців ми не можемо це зробити – створити систему парламентського контролю за розслідуванням убивств, катувань майданівців. Нелюстровані, нереформовані міліція та прокуратура скриплять усіма своїми шестернями, але не можуть видати результат. Звинувачувані тікають, справи сипляться у судах.
Мінімальний, крихітний прогрес з'явився лише з приходом нового парламенту. Який би він не був, цей новий парламент, але невелика кількість небайдужих там є, і під впливом настійливих рекомендацій депутатів прокурори почали працювати трошки краще.
Тим не менш, прогрес був недовгим і неглибоким.
Адвокати постраждалих, родичі загиблих Небесної сотні прийшли до висновку, що допомога депутатів необхідна, і що потрібна тимчасова слідча комісія (ТСК), яка б цілодобово займалась допомогою розслідуванню.
Перший проект рішення Ради про створення такої комісії було відхилено комітетом з питань регламенту. Другий проект автор цього блогу (автор цього блогу, а не марсіани чи ФСБ!) вирішив зробити, базуючись на підтримці ЄС – звузивши компетенцію ТСК винятково тими фактами, котрі були відібрані європейськими експертами.
Тим не менш, вчора включилася парламентська параноя. У звіті експертів, котрі його не висмоктали із пальця, а щільно працювали з найавторитетнішими українськими юристами і найзавзятішими адвокатами родин Небесної сотні, деякі діячі парламенту побачили руку Медведчука та інших своїх політичних ворогів, бажання знищити найкращих їхніх представників у владі, порушити хиткий баланс коаліційних сил.
Воістину, хаос, а не розум, керує найсильнішими парламенту цього. Створення ТСК блокують.
Невеличка купа депутатів-добровольців з Батьківщини та Самопомочі допомагають слідству на волонтерських засадах та рухають проект створення ТСК як засіб легалізації своєї неформальної діяльності. Чому вони здалися комусь загрозою? Наскільки треба ментально потонути в міжвидовій боротьбі, щоб за кожним кроком звичайних, незазомбованих боротьбою за владу людей бачити змову?
Є рекомендації для очільників ГПУ та МВС, котрі складені юристами, що працюють по майданівських справах. Є потреби міняти законодавство, щоб ці справи рухалися – ці потреби ніхто краще не знає, ніж ці юристи. Слідство є шансом міняти систему – і людей, і правила дії. Тим не менш, через параною акціонерів великих парламентських фракцій втілення цих рекомендацій загальмовано.
В мене склалося враження, що вищі керівники держави скинули розслідування справ по Майдану на середню ланку виконавців, і вже рік не вникають, що ті роблять.
А ті діють в залежності від своєї совісті. Одні елементарно саботують та займаються окозамилюванням, другі – борсаються і не можуть зрушити громіздкий механізм правоохоронної системи з місця.
Тим часом, зусиллям тих, хто з совістю, протистоїть не тільки хвороблива конспірологія та патологічна байдужість начальства. Є ще свідома сила – це агентура, кадри Захарченка та Януковича у силових структурах. Вони, ті що у відставці та ті, що ще при посадах, працюють, як злагоджена команда, маючи регулярні наради, де вирішуються шляхи найбільш ефективного протистояння слідству, мають сильну фінансову підтримку з Москви. Не думаю, що акціонерам великих фракцій цей факт достеменно відомий.
Не знаю, чи він взагалі їх хвилює.
Якщо завтра ми не побачимо в порядку денному проекту рішення про ТСК – то ми пересвідчимося, що московські емігранти гарно попрацювали з українськими політиками, щоб ті блокували парламентський контроль над розслідуванням злочинів проти Майдану.
Якщо на цьому тижні ТСК не запрацює – ми втратимо як мінімум дорогоцінні місяці, котрі і для слідства, і для країни – на вагу золота.
Кров у цій країні продовжуватиме струменіти, поки ми не віддамо свої борги мертвим.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
