Симптом 288
Погоджуюсь з Бориславом Березою. З сьогоднішнього дня парламенту в країні остаточно немає.
Не схильний драматизувати те голосування, що відбулося сьогодні. Воно має не сутнісне значення, а скоріше є знаком, симптомом.
Річ не у тих божевільних ідеях про спецстатус територій під окупацією, котрі зараз намагаються запхнути в Конституцію. Річ у неписаних правилах, за якими буде жити наша країна.
Ми створюємо нові неписані правила, за якими ми, як країна, є нулем, пустою множиною. Ми самі показуємо, що збройний тиск, організація бунтів є надійним способом примусити нас міняти свій державний устрій на такий, що згодом приведе до зникнення нашої країни. Ми самі демонструємо, що під злагоджені команди з Вашингтону, Брюселю, Москви ми готові перекроїти своє законодавство, свої кордони та історію. Що наші лідери в принципі не можуть мати самостійного мислення і нездатні спиратися на свій народ у скрутні часи, а навпаки, вони вірять лише у силу іноземних гаманців та іноземних танків.
Так, ми не є до сформованою нацією в повному розумінні цього слова, тому що верхи цієї нації навіть під впливом найстрашніших історичних подій, звертаючись до своїх співгромадян, нездатні вичавити з себе такі прості слова: "браття і сестри!". В епоху великих потрясінь нація гуртується навколо лідера – однак лідер не вірить і тікає в зрадливі обійми Брюселю, Вашингтону, Москви, Пекіна.
Після цього голосування усім стало ясно, що парламент можна футболити ногами. Після показного хороводу перших осіб держави світ перебуватиме у впевненості футболити ногами можна Україну.
Але це не є так. Історичне колесо вертиться зі скаженою швидкістю, і ми вже зараз можемо побачити, що нова епоха проростає крізь старий мотлох – старі парламенти, старих президентів і їх челядь.
Правити по-старому не вийде.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
