Трохи лікнепу щодо т.зв. ''безвізового пакету''
1. Який законопроект вважати "безвізовим", який ні, формально визначає винятково українська сторона. Чіткої та недвозначної юридичної угоди між ЄС та Україною щодо моменту настання безвізовості не існує.
Тому що звати безвізовим, а що – візовим закон, визначає уряд. Так-так Український уряд, той самий. Тобто, скажімо, в МЗС сидять клерки, які вже більше десятка років на свій суб'єктивний погляд визначають, прийняття яких законодавчих актів в теорії має приблизити настання безвізового режиму з країнами Шенгену. В їх теорії.
Сказати, що погляд цих посадовців ніяк не пов'язаний з думкою Європи – це нічого не сказати. Він часто іде просто в протиріччя з логікою дій, котрі потрібні для того, щоб "вибити" з ЄС безвізовий режим. Приміром, одностороннє скасування Україною віз для європейців не просто порушило прадавній принцип взаємності у дипломатії, а знищило інструмент для тиску, щоб отримати аналогічний крок з їх боку. Більше того – це показало, що Україною можна як завгодно довго маніпулювати, відкладаючи введення безвізового режиму у відповідності з кон'юнктурою.
ВАЖЛИВО! Не існує чіткої домовленості між українцями і європейцями щодо того, коли буде введено безвізовий режим. Немає алгоритму "ви робите те і те, а ми – вводимо безвізовий режим". Є лише розпливчаті переговори, в яких ніхто, ніхто нам нічого не обіцяє – а насправді дають лише зрозуміти, що безвізовість не на часі.
(Віза – могутній інструмент бюрократії. На візах для українців заробляють колосальні гроші і вплив іноземні дипломати та чиновники. І коли ми відмовилися від принципу взаємності, і фактично пов'язали введення безвізового режиму з досить непевним і аморфним списком якихось внутрішніх вимог – корупціонери-бюрократи з ЄС лише зааплодували. Ми можемо ще 100 років перекроювати законодавство, намагаючись вгадати їх преференції, а вони весь час схвально киватимуть і казатимуть "ось-ось скасуємо, буквально скоро").
Висновок – титуловані урядом "безвізові" законопроекти істинно безвізовими не є.
2. А що ж є? В частині безвізового режиму найважливішим питанням для Європи є БЕЗПЕКА. ЄС треба, щоб Україна не була діркою для проникнення терористів, контрабанди небезпечних речей і транзиту нелегальних мігрантів. Це – необхідна умова (на жаль, уже не достатня). Без цього нам ніхто не дасть безвізового режиму.
Що у нас з БЕЗПЕКОЮ? Повний аллєс. По-перше, ми де-факто імплементуємо Мінські домовленості. Які, по-перше, фактично передбачають позбавлення кримінального переслідування злочинців (котрих, звісно, так і мріють в себе побачити європейці, ага), а по-друге, створюють в Україні непідконтрольну нікому кримінальну державу в державі, яка матиме статус повноправної частини країни.
З такими хворобами ми є загрозою для ЄС. Імплементація Мінську ставить хрест на перспективах близької безвізовості. Нова "сепаратистська" конституція легалізує статус теорористів-колаборантів. Які, до речі, ЄС ідеологічно ненавидять.
Є шлях Молдови, але це довгий шлях. Молдова отримала частковий безвізовий режим, тільки після того, як багато-багато років під Тирасполем не стріляли, і коли була створена система видачі біометричних паспортів для жителів самопроголошеної проросійської республіки. Молдова зараз має усі необхідні важелі, щоб не пускати в ЄС бойовиків. Чи маємо ці реальні важелі ми, де кількість реальних кримінальних проваджень по статтям "тероризм" рахується не більш ніж десятками, а структури МВС чи то пак вже поліції кишать кадрами старої системи?
Є швидкий шлях. Хорватія давно є повносправним членом простору ЄС, бо вона зі своїм збройним сепаратизмом успішно розібралася.
3. Система контролю контрабанди і мігрантів в Україні є глибоко корумпованою, бо – а) МВС не вичистило зі своєї системи навіть найбільш знаменитих убивць і корупціонерів, майже усі вони зберегли свої позиції у системі б) українські суди навіть не торкнулася реформа в) прокуратура не карає ні своїх, ні чужих.
Поки у силових структурах і судах у нас творитиметься нинішня вакханалія – ніхто нам безвізового режиму не дасть.
Якось так.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
