НАБУ і реєстрація кримінальних проваджень
Минулого тижня глава Національного антикорупційного бюро (НАБУ) Артем Ситник публічно звинуватив мене у політичних маніпуляціях.
Змушений пояснити, що я не мав наміру виносити свій спір з НАБУ у публічну площину – а отже, політикою зайнявся сам Ситник, а я збирався з'ясовувати свої стосунки з НАБУ у рамках своїх повноважень як народного депутата і громадянина, без того, щоб піднімати зайвий шум. Все-таки, є таке поняття, як хвороби росту, і передчасно шкодити репутації НАБУ – найменше, чого я хотів. Натомість у відповідь на мої звернення і судові позови я отримую несподівану реакцію – публічне звинувачення у політиканстві.
Юридична сторона спору тут знайома усім, хто вивчає досвід застосування нинішнього КПК – а саме, злощасної 214-ї статті, котру нахабно не виконують усі без винятку правоохоронні структури України. Справа в тому, що чинний КПК цією статтею передбачає безумовне внесення усіх заяв у ЄРДР. Натомість, і ГПУ, і МВС/поліція, і інші органи уперто не помічають цієї норми.
Так, погоджуюсь, вона дуже недосконала, і необхідно її міняти. Я сам про це кажу там, де про це мають казати нардепи, і закликаю колег працювати над новою версією кримінально-процесуального кодексу.
Я, чесно кажучи, розраховував, що Артем Ситник буде одним із тих, хто допоможе нам пролобіювати зміну КПК, зокрема, у цій частині.
Але перше і найважливіше – НАБУ має бути взірцем для інших органів стосовно дотримання норм КПК. Зокрема (і в першу чергу) – що стосується виконання вимог 214-ї статті. Я для цього буду робити усе, що залежить від мене як депутата.
У зв'язку з цим закликаю громадян повідомляти мені про випадки, коли НАБУ безпідставно відмовляє у внесенні заяв у ЄРДР. Приміром, мені у Фейсбук. Зайве говорити. наскільки важливо прикротити таку практику: "хочу – розслідую, не хочу – не розслідую".
***
На жаль, дуже своєрідне розуміння КПК властиве підлеглим Ситника не тільки стосовно 214 статті. Завдяки рішенню суду, НАБУ вніс у реєстр кримінальне провадження. Але – за статтею, котра передбачає лише легке покарання.
Мова йде про так звані "квартири Каська". Чинний замгенпрокурора отримав свого часу 3 (три) службові квартири. Дві останні – загальною площею близько 150 кв. м., у центрі Києва, по бульвару Лесі Українки. Є великі сумніви у законності виділення цих двох квартир, і потенційна сума завданих державі збитків – декілька мільйонів гривень.
Тим не менш, підлеглі Ситника кваліфікують цю справу по статті 191, пункт 1. Це – сума збитків до декількох сотень тисяч гривень. За такий збиток покарання – штраф, наприклад.
В той же час правильно було б кваліфікувати розмір неправомірної вигоди за пунктом 5-м тієї ж статті, тобто особливо великим розміром. За це штрафом не відбудешся.
Чому так поступає Ситник з колегами – цьому немає пояснення. Сподіваюся, НАБУ зможе подолати і такі дива.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
