Як НБУ гальмує боротьбу з корупцією
Пишу цей пост, бо вже неодноразово отримую скарги від активістів на бездіяльність НБУ у одному важливому питанні, а від НБУ як депутат чую під стенограму лише обіцянки, які не виконуються. 6 жовтня 2105 року міністр юстиції Павло Петренко на засіданні нашого парламентського антикорупційного комітету показав, яким чином пересічний громадянин може за допомогою звичайної банківської картки користуватися Єдиним державним реєстром речових прав на нерухоме майно.
Публічний розголос, журналістські матеріали були і на сьогодні залишаються найефективнішим способом боротьби з корупцією і корупціонерами. Простота доступу до реєстрів майна допомагає виявляти любителів неправомірної вигоди.
Але тут на сцену виходить Нацбанк. Через його позицію, пересічні українці скоро можуть взагалі втратити можливість подивитися в Реєстрі речових прав, яке майно є у можновладців. Річ у тім, що Національний банк ще й досі не спромігся видати регуляторний акт, який би мав узаконити вхід та ідентифікацію користувача до Реєстру речових прав за допомогою банківської катки. Інакше кажучи, із використанням електронної системи ідентифікації BankID.
Доступ до всіх відкритих реєстрів потребує підтвердити особу користувача. Наразі це можна зробити за допомогою електронного ключа, який видає, наприклад, Державна фіскальна служба. Проте навряд чи всі громадяни підуть до податкової, щоб отримати особистий електронний підпис. Та і самі податківці навряд чи зможуть в короткий термін забезпечити ним всіх бажаючих.
Інша справа – ідентифікація за допомогою банківської картки, яка є у багатьох. Саме для цього в правилах доступу до Реєстру речових прав зазначено, що доступ до нього можна отримати через Bank ID, до якого наразі підключено всі великі українські банки (загалом біля 10).
Проте, за для того, щоб узаконити ідентифікацію через Bank ID треба, щоб Нацбанк видав свою постанову, яка має легалізувати використання карткових клієнтських баз банків для ідентифікації користувачів при вході до державних реєстрів.
Майже півроку тому на засіданні антикорупційного комітету ВР, де працює автор, заступник голови НБУ Яків Смолій пообіцяв, що Нацбанк протягом ДВОХ ТИЖНІВ видасть постанову або інструкцію для комерційних банків, "що передбачає можливість використання того ж самого коду, паролю, доступу до банківських рахунків користувача після маршрутизації на сервери Міністерства юстиції".
Більше того, тоді Голова Держгеокадастру Максим Мартинюк розповів, що НБУ зобов'язався зробити центральний портал, через який буде здійснюватися обробку запитів від користувача до BankID, конкретних банків.
Все це, за словами Смолія, що звучали у жовтні минулого року, мало бути зроблено "найближчим часом". Проте відтоді вже минуло понад п'ять місяців. І ні обіцяного порталу, ні навіть звичайної постанови досі немає.
Тим часом ідентифікація користувачів при доступі до реєстрів через банківську картку досі працює в тестовому режимі. Все б нічого, проте так може тривати, доки комусь не спаде на думку оскаржити в суді можливість використання карткової бази банків для ідентифікації користувачів держреєстрів. Просто тому, що на використання цих баз для такої мети нема формального дозволу НБУ.
Після цього вже видати постанову-папірець буде недостатньо. Доступ до реєстрів через Bank ID доведеться припинити за рішенням суду, і щоб розблокувати його, треба побгати по судам, щоб відмінити це рішення.
Зараз публічний доступ до реєстру речових прав на нерухомість в прямому сенсі знаходиться в руках керівництва НБУ на чолі з Гонтарєвою.
Але підозрюю, що для Гонтарєвої це не на часі, надто зайнята вона іншими справами – приміром, порятунком банків з російським капіталом за державний кошт.
Оскільки ми на комітеті наслухалися достатньо обіцянок, звертаюся до НБУ вже публічно – зробіть те, що від вас чекають люди і вимагають парламентарі!
ФБ автора
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
