Мінськ і українська армія
Так званий гібридний "мир" (а насправді перманентна війна), котрий принесли на українську землю мінські домовленості, є на сьогодні найсильнішим випробуванням для української армії. Взагалі, ситуація така, що якщо не докласти необхідних управлінських зусиль, то створення боєздатних збройних сил, що почалося практично стихійно у зв'язку з агресією РФ, зараз буде зупинено, і розпочнеться зворотній процес. Буде прикро, якщо чи не єдине надбання двох років – збройні сили – буде втрачено.
Власне, зворотній процес уже іде. Позиційна війна випробовує війська на резистентність до алкоголю, і не всі з честю проходять цей тест.
Легальні добровольчі батальйони МВС та ЗСУ у більшості випадків відведено від лінії зіткнення, вони нудяться у тилу, звідти йдуть найбільш мотивовані люди. Система повертається до звичного режиму своєї роботи – коли нагору пролазять негідники, шахраї та пристосуванці, а щирі та професійні люди відчувають свою зайвість.
Кричущим та свіжим прикладом є 46-й окремий батальйон спеціального призначення "Донбас-Україна" у складі ЗСУ. Він є (дуже нечисленним, на жаль) прикладом того, як правильно використовуються досвід та добровольці. На основі бувалих та мотивованих бійців було створено збройну частину, котра мала належний рівень комплектації і персоналом, і зброєю, і матеріальною базою.
Зброю – БРДМи, БМП, танки – відновлювали та доводили до кондиції, укомплектовували самі, за рахунок волонтерської допомоги. Пройшли тривалі тренування, на війні довгий час тримали ділянку фронту на Луганщині, сім місяців.
І от, зараз фактично батальйон розформовують. Склад скорочують удвічі, перекидають у найглибший тил, забирають ударну зброю, позбавляють статусу особливого.
Одну із найсвідоміших, і, без перебільшення, взірцевих частин хочуть перетворити на безлику одиницю в тилу.
Виникає питання – якщо такі, озброєні та мотивовані, найкращі частини війська не потрібні Порошенку – то який його план на майбутнє? Чи збирається він взагалі формувати армію, здатну захистити Україну від російських регулярних військ? Хто нас захистить від декількох десятків тисяч ополчєнцев на Сході України?
Якщо "Донбас-Україна" не треба Україні, то як ми збираємося повертати Донбас в Україну?
Яким чином це взагалі мирним чином можливо протягом поточного року, як обіцяє Порошенко у своєму інтерв'ю туркам?
Наразі ми не маємо чітко сформульованого плану розвитку армії, який би давав відповідь на ключові питання – як оборонитися від РФ, як повернути втрачені Схід та Крим, як використати колосальний сплеск жертовності та патріотизму для розбудови обороноздатності, як у цьому процесі залучити досвідчені кадри,котрих ми набули у ході дворічного протистояння.
Суспільство не проінфороване про перспективу, натомість існують таємні домовленості з ворогами і союзниками, з досить сумнівним змістом – це ставить додаткові питання щодо долі новонародженої української армії.
Треба розуміти, що або ми зараз діємо по плану і наші збройні сили зростають, або – ми діємо хаотично, безсистемно, пасивно і збройні сили – деградують.
ФБ автора
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
