НАБУ. Ще одна бездіяльність
Ця історія дуже повчальна, як на мене. У ній можна побачити концентровані проблеми сучасності – концентровану корупцію і концентровану дурість.
Так сталося, що моя спеціалізація на фронті – розвідка безпілотними апаратами, коптерами і літаками. Деякий практичний досвід роботи на передньому краї є.
Ну і звісно, я не можу стояти осторонь, коли в рамках свого "військово-професійного" досвіду бачу, яким чином бездарно тратяться – а по суті, розкрадаються – гроші, котрі виділяються саме на забезпечення військ засобами аеророзвідки.
Один із класичних випадків дурної розтрати – це коли у війська впарюють непридатне обладнання, котре призначене для мирного використання. "Пригодовані" вітчизніні виробники нібито створюють український продукт, і позиціонують його як військовий.
Але він по суті військовим не є! Зокрема, канали управління та передачі інформації у безпілотного літального апарату відкриті.
Будь-хто, маючи відповідне обладнання (а такого обладнання у росіян достатньо), може бачити те саме, що і оператор безпілотника, визначати його координати та місце розташування базової станції, тощо.
Якби хтось узяв і розстріляв тих, хто приймають рішення про закупку за державний кошт такого псевдовійськового обладнання – я б не зміг би засудити такий вчинок. Бо відкритість каналів – це життя оператора, а це, як правило, група людей, плюс команда, котра здійснює прикриття. Коли канали відкриті, противник легко може вирахувати, де знаходиться група аеророзвідників, і накрити їх артвогнем.
Одна справа, коли за відсутності інших варіантів "мирним" обладнанням користуються військові чи волонтери у приватному порядку. Інша справа – коли такі комплекси купують в рамках військового бюджету, коли їх позиціонують як військове обладнання. Це, на мою думку, те ж саме, що диверсія.
Тим не менш, такі диверсії, за наявною інформацією – це буденна річ. Псевдо-військову техніку закупають втридорога.
(Невеличкий ліричний відступ. Ми багато чуємо про те, що у оборонних замовленнях є великий відсоток корупції, що там усе непрозоро. Але я не бачив багато прикладів аргументованих підозр. Безпілотники, як на мене, унікальний випадок, де слідчим відносно просто можна довести факт корупції і зруйнувати цілу систему розкрадання коштів з бюджету.)
***
І от, кілька місяців тому я звернувся до Національного антикорупційного бюро України з заявою про злочин. За критеріями, дана справа, справа про закупку неналежних безпілотників, цілком потрапляє у його підслідність. Сума закупівлі перевищує 500 неоподатковуваних мінімумів.
Більше того, я вражаю, що орган, котрий отримує величезне, багатосотмільйонне фінансування з бюджету, мусив би вхопитися за подібну справу, і розслідувати її. Навіть сам факт активної роботи слідчих НАБУ у цьому напрямку допоміг би змінити ситуацію із політикою закупівель у цій сфері, налякав би корупціонерів. І, можливо, допоміг би порятувати життя на фронті.
Тоді б ніхто не дорікнув, що у НАБУ надто високі зарплати.
І що, ви думаєте, НАБУ відреагувало?
А дідька!
У своїй звичній манері, в порушення статті 214 КПК, НАБУ відмовилося реєструвати кримінальне провадження за моєю заявою.
Чому у звичній?
Тому що тільки серед депутатського корпусу я знаю 4 судові рішення, котрі підтверджують факт незаконної відмови НАБУ реєструвати кримінальні провадження і зобов'язують слідчих цього органу все-таки провадження зареєструвати, і розслідувати.
Вдумайтеся: це народні депутати. А що вже казати про звичайних громадян – як далеко їх пошлють у НАБУ, коли ті звернуться щодо корупційних злочинів у цей новостворений орган?
***
Звісно, я звернувся до суду, котрий став на мій бік, і визнав дії НАБУ незаконними. Це – вже п'яте відоме мені рішення суду, де не-реагування НАБУ на звернення нардепів визнано судом протиправним.
А скільки аналогічних судів виграли проти НАБУ інші громадяни? А скільки ще відмов було, котрі не завершилися поданням до суду?
Мені здається, час уже думати, як реєструвати кримінальні провадження щодо самих нинішніх керівників НАБУ. Їх діяльність тепер все більше нагадує свідомий саботаж, аналогічний до того, що ми бачимо у оборонному комплексі.
Очевидно, що НАБУ потрібні зміни. Новостворений орган так і не запрацював, як того вимагає українське законодавство, натомість жваво кинувся у вир розборок між кримінально-олігархічними бандами, копіюючи їх методи та підходи.
Дивовижно, але попри очевидне і багатократно підтверджене в судах небажання НАБУ виконувати елементарні норми законодавства, попри більш ніж скромні результати роботи, ряд політиків та професійних лобістів, закамуфльованих під громадських діячів, до сих пір співають оди очільникам НАБУ.
Замість того, щоб вимагати від них дотримання закону.
Моя думка – це або негідники, або дурні. Або певна комбінація із перших і других.
Судове рішення – у сканах.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
