Як заробляють на Пейзажці
Пейзажна алея – територія, відвойована у забудовників зусиллями киян. Це – одна з таких характерних для Києва точок, де міська суцільна забудова раптом переходить у відкритий простір з видноколами, зеленими пагорбами та золотом церковних бань.
Щодня цією місциною можуть гуляти тисячі людей, і більшість із них навіть не здогадується, чого коштувало їхнє право вільно бачити неспотворену київську красу, і хто зупинив те спотворення.
Утім, ділкам все одно нейметься. На сьогодні це проявляється у тому, що процесу подальшого розширення та розбудови публічного простору навколо Пейзажки заважають нерадиві чиновники КМДА, сенсом життя котрих є перетравлення міських бюджетів.
Історія ця стосується славнозвісних східців з Пейзажної алеї, котрі ведуть до урочища Гончарі-Кожум'яки.
Взагалі, у районі Пейзажки та Андріївського узвозу є уже один прекрасний прецедент реновації східців – дерев'яну конструкцію було оновлено компанією Еста-холдинг, за сприяння громади і київської влади.
Так само логічно було б і оновити згадані сходи – до речі, цим сходам щонайменше 4 сторіччя, і весь час вони були легкою дерев'яною конструкцією. На громадських засадах вирішили зробити проект дерев'яних, легких східців. Бюджет проекту склав 12 млн грн.
Але київська влада натомість, не радячись ні з ким, хто поклав стільки зусиль (а дехто і здоров'я) на те, щоб захистити цю територію, вирішила будувати "по-богатому". І придумала проект важкої бетонної конструкції.
Інтерес чиновників тут очевидний: більше конструкція – більше ціна – більше можна вкрасти. Вийшло, що треба вже не 12, а усіх 30 млн. Ну і, звісно, неоковирний бетон замість природного та приємного, та історично гармонійного дерева.
Використовуючи цю інтернет-трибуну, закликаю міську владу не лізти зі своїм бетонним удавом туди, де уже стільки років працюють художники та ландшафтні дизайнери, поважаючи історію та дух місця.
Пане Кличко, чекайте на наші депутатські звернення, прочитайте їх і зупиніть своїх ненажер.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
