Римський клуб. Перестати бути інтелектуальною провінцією
Народ України – один із найбільш розумних на планеті. Це – не моя компліментарна фраза, це – об'єктивні дані. Українці стабільно займають призові місця на математичних олімпіадах, за кількістю програмістів ми теж у світових топах.
І дуже прикро, що одну з ключових з своїх інтелектуальних сфер – сферу економічної політики – ми розвиваємо без застосування цього інтелекту. Більшість економічних рішень є або відверто "імпортованими" з теорії вульгарного ринкового фундаменталізму, або є просто неналежної теоретичної якості.
Грубо кажучи, диктують нам ключові підходи до розвитку фінансового сектору, промисловості та сільського господарства іноземні "донори", чиї позиції відрізняються примітивізмом та ідеологічною зашореністю і некомпетентністю в кращому разі. У гіршому ці підходи нам нав'язують лобісти, виправдовуючи це примітивними псевдоекономічними викладками.
І це – у країні, котра дала світові першого у Східній Європі економіста, котрого визнав і оцінив світ, Михайла Туган-Барановського.
Тому нам важливо мати здоровий скепсис щодо всього, що складає теоретичний апарат лобістів з МВФ, Світового банку, ЄБРР тощо. Ми мусимо розуміти, що ці інституції представляють не успішних експертів, а лише групу економістів-науковців, чиї погляди – лише одні з можливих, і підкріплені скоріше солідними зарплатами, аніж успішними результатами.
У світі ж давно точиться дискусія щодо неефективності тих політик, котрі застосовують МВФ і компанія, а також уряди великих країн. У світі, виявляється, є місця, де розробляються більш гнучкі та всеохоплюючі бачення розвитку людської цивілізації та економіки як її компоненти.
Приміром, це – Римський клуб, організація, котра має величезний ступінь свободи впливу від великих корпорацій та урядів, і котра впродовж півсторіччя намагається незалежно і об'єктивно аналізувати, куди і як іде людство.
Україні, як нікому іншому, слід мати там, на самітах Римського клубу, велике представництво. Наразі відомо лише про те, що там присутня Юлія Тимошенко – і то я це знаю не з від кореспондентів наших ЗМІ у Римі (до речі, скільки тули приїхало українських журналістів?), а в силу належності до однієї з Тимошенко фракції...
Якби не цей факт, то подія світового масштабу, на жаль, пройшла б майже непоміченою. Для країни, котра жахливо потребує передових економічних знань щодо того, куди і як іти, як рятувати свою економіку, як надати їй вектору сталого розвитку.
Вдумайтеся – країна, котра з усіх сил бореться за виживання, котра за останні 4 роки, попри на активну участь у керівництві Нацбанком та урядом з боку міжнародних фінансових структур, сповзла на останнє місце за рівнем достатку в Європі – так от, ця країна, якби не окремі її представники з опозиції, не мала б взагалі цікавості у зібранні економічних експертів номер один у світі!
Воістину, горе – від відсутності розуму.
До речі, "Новий курс" писався з активним залученням ідей Римського клубу. Шкода, що на сьогодні це єдина стратегія розвитку України, котра органічно увібрала в собі пропозиції світових інтелектуалів.
Буде дуже добре, якщо кандидати у президенти так само звернулися до звітів Римського клубу у своїх стратегіях – я хочу, щоб інтелектуальне життя у країні вирувало, а не жевріло, щоб нами керували фахівці з ерудицією світового рівня, а не досвідчені корупціонери та заслужені директори ринків.
Маємо жити своїм розумом, і Римський клуб тут нам колосальна допомога.
