Як трохи применшити земельне шахрайтство

На цьому тижні палала недобудована багатоповерхівка "Подол Гранд Вінтаж"

Про це будівництво багато писано і говорено, прикметне воно тим, що елітний житловий комплекс будується нібито в рамках допомоги сліпим жителям Києва. Хоча зрозуміло, що квартири від нього розійдуться за усією суворістю законів ринкової економіки, і ніяких сліпих там і близько не буде, так я це бачу.

Пожежа ж тут ніяким чином не дивне явище, бо якщо забудовник вирішив плювати на земельне та будівельне законодавство, то, зрозуміло, що так само плюватиме і на усі інші законодавства, в тому числі і протипожежне.

Цікавим практичним питанням є, яким чином можна було б боротися з таким емоційним прикриттям планів забудовників, як у цьому випадку, або у подібних. Нерідко будують житло афганцям, чорнобильцям, атошникам, якимось іншим особливим категоріям населення, і при цьому,в кращому разі, ці категорії отримують невеличкий, про людське око, відсоток житла у новобуді. По суті ж, це є спосіб вкрасти під благовидним приводом дорогоцінну київську землю.

До цією категорії благовидного грабунку так само можна віднести і виділення землі під житлове будівництво різного роду державним інституціям, таким як міністерства, служби, прости Господи, безпеки України тощо.

Знову-таки, це та сама методика відібрати відносно чесно у киян їх землю, бо це ж ніби на потреби Міноборони чи МВС, сердешних солдат чи правоохоронців забезпечити треба житлом – але, в усіх випадках, "солдатами" чи "копами" виявляться все ті ж українські скоробагатьки.

Отже, як боротися?

Свого часу в парламенті була ідея законодавчо заборонити операції типу передачі землі органам центральної влади, але з огляду на її кулуарну безперспективність від неї ми відмовилися – за неї практично ніхто з депутатів голосувати не захотів би, тут довго пояснювати, чому, якщо коротко, то тема не розкручена серед широких українських верств.

Без сенсу також розраховувати було на совість та здатність контролюючих органів. Власне, за останні роки процес їх руйнації відбувається настільки успішно, що їх де-факто не стало ні у національного уряду, ні у місцевого самоуправління, і це теж окрема велика тема.

Власне, єдиним шляхом є запровадження мораторію на "допомогу землею" будь-яким категоріям шахраїв, будь то на посадах міністрів та начальників СБУ, чи різного роду заслужених "ветеранів" тощо. Встановити вимогу адресності допомоги – тобто навіть якщо раптом у депутатського корпусу Київради є таке бажання використати землю для допомоги нужденним – то треба її продавати, гроші спрямовувати адресно, і цю адресність контролювати.

Подібні обмеження можна імплементувати у місцеве законодавство через Регламент Київради, окремим рішенням про запровадження Мораторію або імплементацією у Статут територіальнох громади.

Зараз місцеві вибори, тож запрошую шановних панів політиків до співробітництва, щоб іти на вибори уже з готовим проектом.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.