Аномалія справи Трейд Комодіті
Шляхами історії. Недавно я з подивом довідався, що НАБУ не тільки розслідувало, але навіть передало до Вищого антикорупційного суду України кримінальне провадження, розпочате, начебто, за заявою двох народних депутатів України 8-го скликання – Тетяни Чорновол і мене.
Взагалі ані Тетяна, ані я ніколи в НАБУ конкретно з такими заявами не звертались і ніколи з цього приводу в НАБУ як заявники не допитувались.
Більше того, мені не раз доводилось судитись з НАБУ, щоб ця установа розслідувала злочини по моїх заявах – що вона регулярно відмовляється робити всупереч закону. І навіть після того, як суд задовольняв мою скаргу й зобов'язував НАБУ розпочати досудове розслідування, детективи не робили нічого.
А тут все навпаки – заяви не було (я пересилав в НАБУ дані компанії А-95 – пізніше експерти цієї компанії визнали, що на підставі їх інформації не можна стверджувати про злочин), а розслідували.
Йдеться про відому справу щодо, "розкрадання" державних коштів у сумі майже 150 млн. грн. під час закупівлі палива для Міністерства оборони України.
11 жовтня 2017 року детективи НАБУ явно незаконно, без жодних підстав, передбачених статтею 208 КПК України та без санкції суду, затримали заступника міністра оборони Ігоря Павловського та директора департаменту державних закупівель МО Володимира Гулевича.
Взагалі-то Україна, вступаючи до Ради Європи, свого часу взяла на себе зобов'язанння не допускати позасудових затримань за винятком виключних ситуацій – коли людину затримали на місці злочину або безпосередньо після вчинення злочину, або коли підозрюваний намагався втекти.
Я не знаю, чи вчиняли Павловський та Гулевич злочини – нехай це прокурор САП доводить у суді. Але коли людей затримують на робочому місці без санкції суду за підозрою в тому, що вони кілька місяців тому підписали неправильний документ – це злочин, за який стаття ч.1 ст. 371 КК України передбачає для керівника Головного підрозділу детективів НАБУ Андрія Калужинського покарання у вигляді обмеження волі на строк до 3 років.
Згідно з фабулою справи, Міністерство оборони з вини Павловського та Гулевича в червні-серпні 2016 року закупило в компанії "Трейд Коммодіті" дизельне паливо за ціною 15,8 грн. за літр, що, як запевняли підлеглі Ситника, начебто перевищує ринкові ціни.
Один з власників цієї компанії, Володимир Трофименко, також був незаконно, без ухвали судді, затриманий у жовтні 2017 року. А єдиним доказом у кримінальному провадженні став акт перевірки дотримання законодавства службовцями МО України під час закупівлі пального у ТОВ "Трейд Коммодіті", складений аудиторами Державної аудиторської служби України 1 лютого 2017 року.
Здавалося б – така гучна справа, на якій можна кілька років піаритись усьому керівництву НАБУ та штатним "активістам". Але чомусь в ЄРДР кримінальне провадження було зареєстроване за заявою Тетяни Чорновол, а не якогось члена Ради громадського контролю при НАБУ.
А коли Тетяна, узнавши про це, обурилась, бо вона ніколи ні з чим подібним у НАБУ не зверталась, і навіть 12 жовтня 2017 року прийшла в Солом'янський районний суд брати на поруки підозрюваного Гулевича, то в НАБУ заявили, що, окрім Чорновол, з заявою порушити справи за фактом закупівель Міністерством оборони у "Трейд Коммодіті" ще й звернувся я. Хоча це, м'яко кажучи, не зовсім відповідає дійсності.
Справа примітивно сфальсифікована.
На користь цього припущення свідчить та обставина, що на момент незаконного, без санкції суду, затримання підозрюваних, єдиний доказ, яким оперувало НАБУ – тобто висновок Державної аудиторської служби України – Міністерством оборони вже був оскаржений до суду.
А невдовзі і суд першої інстанції, і суд апеляційної інстанції, і Верховний Суд підтвердили, що ніяких порушень при закупівлі дизпалива в компанії "Трейд Коммодіті" не було.
Та і про які порушення могла бути мова, якщо Міністерство оборони придбало дизель за ціною 15,8грн./л, а в цей час НАБУ для своїх потреб купляло дизельне паливо за ціною 19,1 грн./л? І це в той час, як середня ціна на ринку була 18,3 грн./л.
Тому якщо кого й треба було притягувати до кримінальної відповідальності за розтрату – то це директора НАБУ.
Спитати напряму в детективів НАБУ що все це означає, я так і не зміг, оскільки ані Тетяна Чорновол, ані я – тобто люди, яких НАБУ називає заявниками в цьому кримінальному провадженні – не були допитані на стадії досудового розслідування.
Це само по собі є серйозним порушенням вимог процесуального закону. Але оскільки Спеціалізована антикорупційна прокуратура, нарешті, направила кримінальне провадження N520160000000000319 від 09.09.2016, зареєстроване НАБУ за фактом зловживання службовим становищем посадовцями МО України під час закупівлі палива рідинного у ТОВ "Трейд Коммодіті", до Вищого антикорупційного суду, я сподіваюсь, що хоча б у суді мене допитають.
Бо самому цікаво – чому в одних випадках НАБУ відмовляється вносити в ЄРДР мої повідомлення про вчинені кримінальні правопорушення, а в інших – реєструє те, на що не було заяви?
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
