Про антиолігархічний закон
Сьогодні було проголосовано у першому читанні найніжніші з можливих санкції проти кровопивць. Бо що їм реально загрожує?
По-перше, державні органи тепер офіційно будуть олігархів називати олігархами. Враховуючи, що усе суспільство давно їх так називає, навряд чи це їх засмутить. Мене, якщо б у мене був 1 млн прожиткових мінімумів, це б не засмутило.
По-друге, усіляких публічних осіб на кшталт депутатів чи міністрів закон примушуватиме декларувати спілкування з олігархами. При цьому механізм притягнення до відповідальності таких осіб за не-декларування в одних випадках, як з нардепами, взагалі не може існувати, у інших випадках практично не працюватиме. Лишається тільки знаменита політична відповідальність.
По-третє, обмеження у фінансуванні політичних партій. Я не уявляю олігархів, котрі відкрито фінансують політичні партії, або ж принаймні показують реальні обсяги фінансування. Тому тут теж нічого не поміняється. І більше того, в нинішній редакції олігархам можна буде фінансувати політиків, в т.ч. представників партій, індивідуально, оминаючи партійні каси.
Що я б покращив? Ну приміром наступне.
1. Треба привести роль президента у цій ситуації до меж, передбачених Конституцією. Для цього варто було б прибрати положення про декларації і про обмеження фінансування партій, натомість ввести в дію норму статті 67 Конституції про обов'язковість декларування УСІМА українцями майнового стану та доходів, просто встановити майже нульову відповідальність за не-декларування майна і доходів нижче певні порогові суми. Тобто зробити відповідальність за не-декларування мільярду гривень дуже сувору – тож олігархи потраплять сюди автоматом.
2. Встановити обов'язок для НАЗК (чи хто у майбутньому це моніторитеме) публікувати дані щодо фінансування партій олігархів. Нехай фінансують, проте виборці про це знатимуть.
3. "Олігархам" слід забезпечити можливість надати заперечення чи пояснення. Це їх навряд чи порятує, але зробить процедуру більш легітимною за рахунок змагальності. І цікавою.
І так далі.
Загалом, прихильники Зеленського обіцяють, що на фундаменті цього президентського законопроекту будуть працювати також і закон про лобізм, і нові повноваження для Антимонопольного комітету. Я бажаю їм у цьому успіху, але гарантую, що без допомоги кваліфікованих юристів тут не справитися.
Але в будь-якому разі, тут народу України варто проявити педагогічні навички – ставитися до законодавців, як до дітей, підтримувати їх у всьому хорошому і терпляче виправляти помилки.
