Чому трибунал по агресії не може бути регіональним
Нещодавно завершився саміт БРІКС у російській Казані. Його очікувано супроводжували чимало емоційних дискусій: і щодо того, що такі глобальні події легітимізують Владіміра Путіна, і щодо приїзду туди Генсека ООН Антоніу Гутерреша. Однак для нас важливо зосередитись саме на інтересах України. На мою думку, цей саміт вкотре продемонстрував нам, наскільки важливо створити механізм правосуддя за наслідками війни (з мандатом розслідувати злочин агресії), який би об'єднував і мав підтримку якомога більшої кількості держав, зокрема – з так званого Глобального Півдня. Адже за відсутності цієї підтримки довіру може бути підірвано. І, на жаль, мушу констатувати, що ми вже втратили дуже сприятливий момент для цього діалогу. Саме на початку війни, коли світ отримав шок у вигляді повномасштабної російської агресії проти України, глобальна підтримка здавалася більш реалістичною. Натомість РФ продовжує зусилля з об'єднання навколо себе країн Глобального Півдня (через той же БРІКС), просуваючи наратив щодо конкуренції з Заходом. І ми наразі можемо несвідомо "підіграти" цьому наративу.
Нагадаю, що нещодавно міністри юстиції держав-членів та спостерігачів Ради Європи ухвалили декларацію, яка розкриває потенційне бачення майбутнього механізму правосуддя. У ній згадується і про необхідність створення спецтрибуналу щодо злочину агресії. При цьому зазначено, що його створення під егідою Ради Європи є реалістичним варіантом. Однак він викликає певні занепокоєння. Ймовірне створення регіонального трибуналу тільки підсилить російську політику щодо поділу світу на "своїх" та "чужих", "Захід" і "Схід". Саме створення трибуналу – політичний процес, і щоб його правові механізми спрацювали, маємо забезпечити саме глобальну підтримку – показати, що на нашій стороні не просто конкретні регіони, а весь світ.
Why the Tribunal for Aggression Cannot Be Regional
The recent BRICS summit in Kazan, Russia, has concluded, accompanied by a range of emotional discussions, notably regarding the perceived legitimization of Vladimir Putin through such global events and the attendance of UN Secretary-General António Guterres. However, for us, the focus must remain on Ukraine's interests. In my view, this summit once again underscored the importance of establishing a mechanism for justice in response to the war (mandated to investigate the crime of aggression), one that unites and has the support of as many states as possible, especially from the so-called Global South. Without such support, trust could be undermined. Unfortunately, we have already lost a highly favorable moment for this dialogue. At the beginning of the war, when the world was in shock from Russia's full-scale aggression against Ukraine, global support seemed more attainable. Meanwhile, Russia continues its efforts to rally countries from the Global South (through BRICS, for instance) under its influence, promoting a narrative of rivalry with the West. We risk inadvertently reinforcing this narrative.
It's worth recalling that recently, justice ministers from Council of Europe member and observer states adopted a declaration outlining a potential vision for a future justice mechanism, which includes the need to establish a special tribunal for the crime of aggression. The declaration mentions that creating such a tribunal under the Council of Europe's aegis is a realistic option. However, this prospect raises certain concerns. The potential establishment of a regional tribunal would only bolster Russia's agenda of dividing the world into "friends" and "foes," "East" and "West." The tribunal's creation is a political process, and to ensure its legal mechanisms function effectively, we need to secure global support – demonstrating that our backing comes not merely from specific regions, but from the entire world.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
