Конференція в ''Новинах Полтавщини'': За що на Кавказі воюють дві православні країни? Тимошенко, Ющенко, Путін та інше
12 серпня 2008 року на сайті інформаційного агентства "Новини Полтавщини" відбулася відео-online-конференція з Андрієм ОКАРОЮ – відомим московським політологом та політтехнологом, кандидатом юридичних наук, директором Центру східноєвропейських досліджень, а також членом Організаційного комітету з підготовки до відзначення 300-річчя Полтавської битви. Питання торкалися політичного процесу в Україні, російсько-українських відносин, перспектив розвитку Полтави та Полтавської області, 300-ліття Полтавської битви, а також особистих питань.
В першу чергу наводимо спілкування учасників конференції стосовно військового конфлікту в Грузії.
"НА КАВКАЗІ ДВІ ПРАВОСЛАВНІ КРАЇНИ ВОЮЮТЬ МІЖ СОБОЮ ЗА ТОРЖЕСТВО ІСЛАМСЬКОГО ТЕРОРИЗМУ"
- На вашу думку – хто правий в цьому грузинсько-осетинсько-російському конфлікті і хто не правий? Чи може теж саме – бомби і танки Росії очікувати Україну?
- В цьому конфлікті НЕМАЄ правих. Винні усі, але в різній мірі. У початку війни найбільше винен грузинський режим та особисто Саакашвілі. Також винні США, російський режим та декоративні лідери Південної Осетії.
- На ваш погляд, хто ж переміг у війні?
- У війні двох православних країн (Росії і Грузії) за мусульманську Південну Осетію перемогли: світовий ісламський тероризм та республіканська партія США, яка збільшила шанси Маккейна на найближчих президентських виборах. Інші – програли, причому з великим рахунком.
- Скажіть Ваш прогноз щодо завершення конфлікту в Грузії. Як слід розуміти слова Путіна "до логического завершения"?
- Після розв'язання російсько-грузинської війни в недалекій перспективі слід чекати утворення на Кавказі непідконтрольного ані РФ, ані Грузії анклаву ісламського тероризму. Не думаю, що Грузія збережеться в кордонах Грузинської РСР.
- Якими на Вашу думку будуть наслідки цього конфлікту для України?
- Наслідки війни для України: погіршення відносин з РФ, підвисання проблеми з ЧФ РФ, зростання числа прихильників вступу до НАТО...
- І як ця війна позначиться на пересічних українцях – чи варто чекати від Росії непоступливості в цінах на газ?
- Щодо газового питання, то тут можливий цікавий прорив, який полягає у консолідації українських та російських інтересів. З цього приводу зараз ведеться непублічна підготовча робота.
- Ізоляції Росії не буде?
- Росія надто велика, аби західні країни схотіли її ізолювати, а Грузія надто мала, аби заради неї псувати відносини з Росією. Тож ізоляції РФ не буде.
- Почему Росссию в осетино-грузинском конфликте поддержал Казахстан? Ваше мнение?
- Казахстан сейчас занимает подчеркнуто пророссийскую позицию. Альтернативой может стать в недалеком будущем ПРОКИТАЙСКАЯ позиция. Это будет плохо для всех (кроме Китая, разумеется).
- На вашу думку, Ющенко правильно робить, так відкрито підтримуючи Саакашвілі?
- Гадаю, Ющенко робить НЕПРАВИЛЬНО, що підтримує Саакашвілі саме в такий демонстративний спосіб. Найкраща українська акція останніх днів: гуманітарна допомога і грузинам, і осетинам.
- Почему за время с 8-12 августа мы не увидели позиций ключевых партий на события в Грузии, ведь попиарились только коммунисты?
- Украинские политики сейчас НА ОТДЫХЕ!!! А Вы покушаетесь на святое – мол, почему они не заявляют позиций по поводу Грузии? Не надо портить отдых народным избранникам и отвлекать их по разным пустякам! Хотя, конечно, если бы они сейчас были в Киеве, если бы был Савик Шустер со своим шоу, то это только добавило бы раскол в украинское общество. Так что радуйтесь, что избранники загорают!
- Ви кажете "російсько-грузинська війна", тобто це, на Вашу думку, не збройний конфлікт Грузії і Осетії? Чи про першопричину можна забути?
- Немає достатніх юридичних умов, аби це назвати ВІЙНОЮ. Принаймні, війну ніхто не оголошував. Але треба називати речі своїми іменами хоча б по факту.
- Почему конфликт в Ю. Осетии обострился именно в день открытия Олимпиады, и когда руководящие лица разъехались, есть здесь какая-то связь?
- Во времена Древней Греции во время проведения Олимпийских игр войны прекращались. Теперь же началась. Но это вопрос к Саакашвили, Медведеву и Путину.
- Нaсколько серьёзна существующая опасность совершения массовых терактов в наших странах-соседях и кто за этим стоит?
- Гадаю, така небезпека є. В Росії вона вища, ніж в Україні. Якби знати, де впадеш, соломи б настелив.
- Скажіть, що Ви думаєте з приводу виведення російського флоту з території України. Чи відбудеться це, чи перебування флоту виміняють на меншу вартість газу для України?
- Питання в тому, який флот стоятиме в Севастополі в разі виведення звідти Чорноморського Флоту РФ? Дуже не хотілося б, аби турецький чи 6-й флот США. Щиро сумніваюся, що може бути таке, аби в Севастополі не було ніякого флоту – лише яхти та розважальні катери.
- Значит Вы усматриваете в осетино-грузинском конфликте положительный момент, увеличивающий мотивации сторонников вступления Украины в НАТО?
- Об'єктивно кажучи, трагедія у Південній Осетії та Грузії збільшує пронатовську мотивованість української еліти та громадськості. Нічого позитивного я в цьому не бачу – лише констатую наявні тенденції.
- На Сорочинскую ярмарку планировал приехать М. Саакашвили, о чём бы Вы его спросили? И что думаете о том, что открыт шквальный огонь по столице Южной Осетии?
- Ще кілька днів тому хотів би попитати Саакашвілі про те, як йому вдається боротьба з корупцією у Грузії. Після початку російсько-грузинської війни з приводу Південної Осетії мені нема про що його питати.
- На Вашу думку, якими в найближчі 5 років будуть стосунки між Україною та Росією? Чому Росія яка активно співпрацює з блоком НАТО в той же час не пускає туди Україну?
- Принципова відмінність співпраці Росії з НАТО од україно-натівських відносин в тому, що Росія не збирається туди вступати і намагається спілкуватися с НАТО на рівних, а Україна позиціонує себе як бідні родичі. Російсько-українські відносини зараз перебувають в надзвичайно глибокій кризі, яка все поглиблюється. В Росії, на жаль, відсутнє стратегічне бачення відносин з Україною.
Тож покращення російсько-українських відносин залежить від того, чи з'явиться новий глобальний чи регіональний проект, засновниками б якого були і Росія, і Україна. Наприклад, газотранспортний, геополітичний, геокультурний. Особисто я та деякі мої колеги бачимо перспективи появи та розвитку деяких подібних проектів, але, на жаль, не бачимо поки що зацікавлених у таких проектах політичних еліт. Після початку російсько-грузинської війни говорити про покращення російсько-українських стосунків дуже важко. Мабуть, доведеться цю тему відкласти на певний час взагалі.
- Як на Вашу думку розвивалися б події в Осетії, якби Грузія була членом НАТО? Дякую.
- Дякую за провокативне питання. Грузія якраз і не стала членом НАТО через наявність осетинської та абхазької проблем. Гадаю, Грузія не має перспектив зберегтися у кордонах Грузинської РСР. Якщо будуть встановлені нові кордони, така урізана Грузія теоретично має шанс стати членом НАТО. Але наскільки вона буде потрібна самому НАТО – то є велике питання.
- У ці дні грузинські інформаційні сайти були атаковані російськими "хакерами в погонах". Деякі з цих сайтів і досі не працюють, а на ТВ інформація про конфлікт Півд. Осетії подається протилежно росіянами і грузинами. А через дислокацію російського флоту під Севастополем втягується в конфлікт і Україна. Ваші думки з цього приводу... І як зупинити кровопролиття?
- Жорстка інформаційна війна та цензура – це обов'язкова ознака воєнного часу. Було б дивно, якби події війни обидві воюючі сторони подавали б однаково... Російські ЗМІ мовчать про обстріл з Цхінвалі навколишніх грузинських сіл, інші применшують осетинські втрати після грузинської атаки на Цхінвалі...
"УКРАЇНІ НЕОБХІДНО БОРОТИСЯ ЗА СВІЙ ПОЗИТИВНИЙ ІМІДЖ"
- Хто вам особисто імпонує в українській політичній кухні? А в російській?
- В Українській політичній кухні зараз не імпонує ніхто. В російській, як це не дивно, імпонує Медведєв. Я ще й досі покладаю на нього певні сподівання.
- По вашему мнению достаточно ли активна общественность, – сравните в Украине и в России? Большинство общественных организаций "отмывают" гранты и кроме болтовни ничего не добиваются. Как можно усилить их влияние на власть, чтобы к мнению общественности прислушивались? Чтобы были настоящие, а не проплаченные акции протеста для отстаивания свих прав.
- И украинская, и российская общественность неактивны примерно в равной степени, но по разным причинам – в первом случае добровольно, во втором – добровольно-принудительно. В Украине – это глубочайшее разочарование от всего того, что тут происходит после Оранжевой революции, это депрессия после нереализованных надежд на новую жизнь и построение справедливого общества. В России общественная активность довольно технологично была "канализирована" политическим режимом в иные русла – в бизнес, частную жизнь, развлечения, в гламурную реальность. Достаточно посмотреть ведущие российские федеральные телеканалы (Первый, РТР, НТВ) – с их жутким миксом гламура, трэша и пропаганды, чтобы понять основной "меседж" государства народу: мол, делайте, что хотите, только не лезьте в политику и общественную жизнь.
Реально влиять на власть могут только новые субъекты, имеющие соответствующую харизму, программу и ресурсы. Большинство известных мне общественных организаций в России и Украине – это частные лавочки, приносящие доход своим учредителям. Но как совокупность – это действительно сила, способная влиять на интеллектуальную моду и тенденции общественной жизни. Российское государство их боится, ибо видит в их лице себе конкурента.
- Россия считает запрет въезда в Украину некоторых депутатов Госдумы омрачающим двусторонние отношения, но ведь первой негатив в отношения сеет российская сторона? Какие вы видите перспективы отношений двух стран-соседей?
- На данный момент – очень плохие перспективы российско-украинских отношений. Чем дальше, тем хуже. Главное, среди элит двух стран практически нет людей, готовых мыслить в наднациональном, по-настоящему имперском формате. Всё какая-то мелкота... Среди некоторых российских общественных деятелей и маргинальных политиков иногда встречается примерно такая установка: надо так сильно демонизировать Украину, украинцев и украинский политический режим, чтобы потом не страшно было с ними воевать: (
- Вопрос насчет Крыма. Это довольно проблемный регион, может действительно лучше Украине отдать его России и пусть РФ сама разгребает результаты политики Сталина?
- По поводу Крыма: это, действительно, проблемный регион. Если Вы хотите его передать РФ, то это надо было делать раньше. Теперь – поздно.
- Охарактеризуйте, как, на ваш взгляд, развиваются СМИ в России, и какова журналистика в Украине? Думаю, в Украине вы можете болтать всё что угодно, по крайней мере, припоминаю с вашей стороны и нелицеприятные выпады в адрес Ющенка, а вот в России с этим оч. даже большая цензура и нет свободы слова. Так не поэтому ли Вы здесь сейчас?
- Мне кажется, что и в России, и в Украине нельзя говорить о свободе слова. И там, и там есть ее ограничения, но в России это делается более грубо, тогда как в Украине – мягко, при помощи навязывания специфической повестки дня. В России наиболее жесткому программированию поддаются СМИ с самой широкой аудиторией – общенациональные телеканалы (Первый, РТР, НТВ – именно их спутниковые клоны транслируются в Украине). Но есть и СМИ ("Новая газета", радио "Эхо Москвы", еженедельные журналы "The New Times" и отчасти "Русский Newsweek", ряд Интернет-сайтов), которые очень жестко критикуют российский политический режим, лично Медведева, Путина и их окружения. Иногда это даже похоже на откровенную информационную войну. Так что ругать российскую власть в России можно, но не по центральным телеканалам, а в Интернете и в некоторых печатных СМИ.
По поводу свободы слова в России – недавно попался интересный и достаточно адекватный обзор: http://www.runewsweek.ru/rubrics/?rubric=country&rid=2690
- Привіт, Андрію! Які ти можеш назвати чинники залежності зовнішньо-сусідського ставлення Росії Путінської та Росії Мєдвєдівської (якщо поміж ними є бодай якась різниця) від змін керівних верхівок у країнах типу України, Грузії, Молдови та їх декларації стосовно векторів геополітичного розвитку? Може, йдеться просто про приводи, які Москва використовує для провадження єдиної, цілеспрямованої політики? Якщо так, то як би ти охарактеризував завдання цієї політики? Юрко Залізняк.
2. Які елементи зовнішнього тиску-переконування "непокірних сусідів" видаються найдієвішими з точки зору самого московського політикуму, російських ЗМІ, та сформованої попередніми суб'єктами громадської думки?
3. Яку роль відіграють енергетичні ресурси (добувні чи транзитні) в акселерації російського супер-его на політичній арені світу? Хто і що насправді стоїть за маріонетково-показовими заявами Міллера, що періодично шокують Україну й решту Європи новими заокругленнями цін?
4. Наскільки великою є відстань поміж "корінням" і "цвітом чи кроною" дерева конфлікту Москви і США/НАТО у питаннях про розширення Альянсу на Схід? Яку роль відіграють при цьому вічно полум'яні протести у Криму та Одесі? Хто їх спонсорує, розкручує засобами пропаганди та піару через підконтрольні медіа (в тому числі – європейські)?
5. Які особи з російського боку потенційно чи фактично належать до категорії "небажаних гостей" з точки зору не лише формальної української інформаційно-культурно-політично-економічної безпеки? Чим пояснюється доволі скупий перелік коментаторів російських інтересів в Україні на київському телебаченні чи в решті ЗМІ? Невже це – всі російські патріоти, які завдяки непересічній долі мусять відстоювати "свою родіну-мать" на київських пагорбах, біля підніжжя кримських гір або на вершині Говерли?
6. Чи брязкання зброєю по газовій трубі під акомпанемент дружнього російськомовного натовпу вичерпує арсенал засобів впливу кремля на сусідів ближніх і дальніх, на Брюссель та Вашингтон? Чогось нового слід чекати?
7. Які суспільно-політичні розломи в Україні та інших цікавих для Кремля державах найбільше тішать російське самолюбство, як вміло Москвою сфабриковані, ініційовані, спровоковані, очікувані? Що реально офіційний Київ та українська громадськість, разом з їх декларативними чи фактичними друзями, можуть протиставити? Кінець. Дякую за терпіння
- Юрію, доброго дня! 1. У Росії немає єдиної, цілеспрямованої, концептуальної політики щодо пострадянського простору. Той жах, що відбувається в Південній Осетії, яскраво свідчить про це. Останні роки домінувала логіка "ліберальної імперії", в якій "цифри замість смислів" і все вимірювалося економічною рентабельністю. Для російської політичної культури подібна англосаксонська логіка не є природньою, тож вже є розуміння, що треба все міняти. Але поки що ніхто не знає, з чого починати і на що саме міняти.
2. В російській політичній культурі уявлення про "м'яку владу" (Soft Power) ніколи не домінували. Домінувало уявлення, що з сусідами треба бути не привабливим, а сильним та багатим, що сусідів можна примусити або купити. Тому в Росії найдієвішими факторами впливу на пострадянський простір вважаються силові методи (у т.ч. у вигляді 58-ї армії) та газовий кран. Лише зараз до російських політиків доходить, що головне – бути привабливим. Росієцентричні проекти в СНД будуть мати перспективу лише в тому разі, якщо для населення пострадянських країн буде привабливим спосіб життя у сучасній Росії, російські соціальні та політичні цінності. Говорити про привабливість Росії після подій в Південній Осетії я тепер не беруся.
4. Щодо елементів американського ПРО в Чехії та Польщі, то це, насправді, дуже серйозна тема. Звісна річ, вони розраховані на перехоплення ракет не з Ірану (тоді б їх було доречно розміщувати десь у Греції), а з Росії. Коли США буде мати тверді гарантії, що в разі масованого ядерного бомбардування російської території зможе злетіти десь біля 10% російських ракет, що стоять на бойовому чергуванні, і їхні траєкторії через Аляску, Північний Полюс, а також через Західну Європу усі перехоплюються американською ПРО, США будуть зовсім інакше поводити себе з Росією – аж до реального і чисто конкретного політичного диктату. "Полум'яні протести" КПУ і партії Наталії Вітренко щодо НЕвступу України НАТО, як я розумію, не мають серйозного впливу на перебіг подій.
7. В певних колах у Росії дійсно ведеться ретельне вивчення усіх існуючих розламів та геокультурних кордонів всередині України. А їх дійсно дуже багато. Як реальних, так і вигаданих, фантомних. "Ноу-хау" наступного політичного сезону стане намагання говорити з Росії про "украинскую Украину" і "русскую Украину". Україна може протиставити всьому цьому ділу лише нову інтегруючу та солідаризуючу ідеологію та нову суб'єктну (підкреслюю: СУБ'ЄКТНУ!) ідентичність. Якщо майбутнє стане для усіх українців більш актуальним, ніж минуле, усі ті розподіли та розлами втратять свою чарівну силу.
- В статье "Украина должна выбрать собственный путь, а не быть частью чье-то сферы влияния", Вы пишете: "желание значительной части украинской политической элиты интегрироваться в НАТО является, прежде всего, свидетельством неэффективности российской политики". Какая на Ваш взгляд должна быть "эффективной" политика России по отношению к Украине по вопросам вступления в НАТО?
- Думаю, эффективная российская политика по поводу НАТО заключалась бы в том, чтобы привлечь Украину на свою сторону. Даже Совет Россия НАТО в начале 2000-х делать не в формате "19+1", а "19+2". Кроме того, необходимо было предлагать Украине интересные эффективные варианты объединения геополитических возможностей и оборонных усилий. Ну и много чего еще. К сожалению, в российской политической элите не популярны технологии "мягкой власти" – есть только кнут и пряник, т.е. желание или принудить к чему-то, или купить чью-то лояльность.
- Андрію! Останнім часом з обох сторін українсько-російських відносин багато негативу. Як на Ваш погляд це низька політична культура політиків чи якась закулісна гра?
- Це і закулісні ігри (Росії потрібен образ ворога-зрадника, Україні потрібен образ кровожерливої імперії – монстра та агресора), і особливості російської та української політичних культур (Україна хоче будувати російсько-українські відносини горизонтально, Росія – вертикально, субординаційно – мовляв, Москва головна).
- Андрію, як ти вважаєш, коли розпадеться Російська імперія, і чи можлива взагалі демократія в Росії?
- Росія вже давно – принаймні, з 1991 року – не імперія, а національна держава, у якої великі проблеми з пошуком нової ідентичності. Я не знаю, про яку демократію Ви говорите: про тип політичного режиму, форму правління, ідеологію? Гадаю, в Росії можливо геть усе – у тому числі й демократія:)
- Почему Россия всё время "гонит" на Украину, и украинцы позволяют себе плевки в свой адрес... Как теперь можно улучшить наш имидж в глазах россиян, если он уже и так упал до нельзя?
- Почему украинцы позволяют плевки в свой адрес – спросите у украинцев. Не позволяйте плевки и в свой собственный адрес, и в адрес Украины на уровне себя самого – возможно, ситуация изменится.
Россия "гонит" на Украину (кстати, что означает это слово?) по многим причинам – в том числе, потому что украинский фактор крайне актуален для собственно российской идентичности. Не только Украина – не Россия, но и Россия – не Украина. Россия осознает себя по некоторым моментам "анти-Украиной".
- Причина – мы не можем сообща защищать свои инетересы, не чувствуем себя нацией. Как Вы считаете, что необходимо для того, чтобы украинцы почувствовали себя нацией, что нас может объединить? ИРА
- Дорогая Ира, Вы удивительно правы! Пока главным императивом украинцев будет "хата с краю", никакого прорыва не случится, нация не сложится. Для создания нации необходимо, помимо всего прочего, коллективное испытание, коллективное переживание какого-то исторического вызова – война, революция, модернизация.
На данный момент чтобы украинцы почувствовали себя нацией, необходима новая идентичность, новая редакция национальной идеи и новая элита, готовая стать субъектом национального развития. У меня есть ответы на первый и второй вопросы, но нет ответа на третий, хоть украинскую элиту я вроде бы знаю более менее неплохо.
- На Вашу думку, незабаром в Україні відбудуться президентські вибори, то на кого ставитиме Кремль? Хто може бути кремльовським фаворитом в українському політикумі?
- Щодо майбутніх президентських виборів, гадаю, Кремль не буде повторювати помилки 2004 року і не складатиме усі яйця до одного кошику. Можуть бути зовсім несподівані варіанти розвитку подій:))
- Согласны ли Вы с утверждением, что сейчас журналистики на российском ТВ просто нет, одна пропаганда?
- Щодо російського телебачення: на превеликий жаль, мушу з Вами погодитися.
- Чи вважаєте ви сучасний російський режим ФАШИСТСЬКИМ?
- Ні, я НЕ ВВАЖАЮ сучасний російський режим фашистським. Навіть не уточнюю, що Ви маєте на увазі під фашизмом. Але жодне визначення не підходить для характеристики. Навіть солідаризувати суспільство на основі "великого стилю" – як то було в Італії за Мусоліні, не бачу. Замість "великого тоталітарного стилю" – гламур, постмодерн і треш. В останні роки РФ перетворюється на державу-корпорацію. Маю слабку надію, що за Медведєва буде зворотній процес.
- Про отношения Путин-Медведев, считаете ли Вы Медведева на данном етапе ведомым Путиным, в будущем это изменится?
- По поводу взаимоотношений Медведев – Путин – приглашаю прочитать мою статью на сей счет: http://strateger.net/okara-a_plan_medvedeva_-_formula_vlasti_formula_istorii_formula_razvitiya Полагаю, что реальным субъектом российской власти является очень узкая группа лиц, но "контрольный пакет" на данный момент находится у В.В. Путина.
- Як Ви бачите майбутнє української діаспори в Росії? І чи є це майбутнє?
- Українська діаспора Росії неправильно, як на мене, інтегрована. На початку 1990-х діаспорне життя вирувало, а зараз – перетворилося на болото. Будь-яка етнічна діаспора – це так звана "мережа довіри". Українська діаспора має всі ті недоліки, що й материнська Україна – дуже низька здатність до солідаризації. В ідеалі українська діаспора Росії та інших країн СНД може стати міцним лобістом, захисником інтересів, суб'єктом впливу. Але для цього актуальні молоді, енергійні, креативні, пасіонарні. Зараз же це нагадує клуб "Для тих, кому за 80".
В Москві, як мені здається, українська діаспора і так була не дуже сильно інтегрована, але за останні два роки її добили – розгромили Українську бібліотеку, змінивши керівництво (вважаю справжнім вандалізмом знищення унікального газетного зібрання за останні 20 років, що відбулося на початку року!), вижили активіста діаспори Юрія Кононенка та т.ін.
Тож майбутнє в української діаспори Росії є лише у випадку, якщо вона самоорганізується як перш за все спільнота молодих, енергійних, успішних людей, зорієнтованих на взаємну підтримку та взаємну допомогу.
- Пане Окара, маю можливість через супутник дивитися ряд російських телеканалів. Чому так тенденційно і часто необ'єктивно висвітлюють події в Україні російські журналісти? Це замовно-проплачені сюжети чи такою є реальна точка зору на події представників ЗМІ? Чи є в Росії п'ята українська колона? А чому така російська завжди є в Україні? Яке ваше ставлення до політично надуманого питання державної двомовності в Україні? Чи відомі вам конкретні приклади відкриття українських шкіл, бібліотек, театрів у Росії, де компактно проживають українці?
Чи є перспектива перепоховання праху Олександра Довженка в Україні, як він заповідав? Що з цього приводу вже зроблено його небожем Тарасом Дудко, відомим російським психіатром і наркологом, академіком, заст. директора інституту реабілітації? Чи не вважаєте це надуманою проблемою? – з повагою – редактор Шишацької районної газети "Сільське життя" Ярослав Проць.
- Дякую, пане Ярославе! Сюжети про Україну на російських телеканалах дійсно, як правило, неприхильні, інколи відверто негативні. Причин тому декілька: дехто в РФ вважає, що Україну (а також Грузію, країни Балтії, почасти навіть Білорусь) слід демонізувати, бо образ ворога мобілізує власну націю. Що образ "России как осажденной крепости" здатен солідаризувати росіян. Крім того, багато з журналістів центральних телеканалів, які висвітлюють українську тему (наприклад, Євген Ревенко з РТР), свято вірять в те, про що говорять або знімають. Чи є в Росії українська п'ята колонна – не знаю, принаймні, мені не відома. Інша справа, що в російській еліті є люди, які через своє українське походження є симпатиками України і для них є неприпустимими навіть гіпотетичні розмови на тему можливої війни з Україною.
Щодо українських шкіл, то лідером є Башкортостан – там ще лишилися українські села, де трохи навіть збереглася українська мова. Там є такий п. Василь Бабенко – завдяки його зусиллям існує кілька українських шкіл. В Москві з Українською бібліотекою, як я і казав, – справжня біда.
Щодо перепоховання Олександра Довженка, то, як розумію, треба спочатку визначитися, де його поховати – в рідному селі Сосницях Чернігівської обалсті чи у Києві з пафосом? Я до такого перепоховання ставлюся позитивно – принаймні, Довженко мріяв знайти вічний спочинок саме в Україні. Де людині спочивати по смерті – це серйозна, аж ніяк не надумана проблема.
- Кто по Вашему выпьет больше водки: среднестатистический украинец или среднестатистический россиянин? И как это связано с особенность их культур?
- Кто выпьет больше водки – вопрос сложный. Раньше считалось, что великорус. Но и в РФ, и в Украине алкоголизм стал национальной катастрофой. Скажу одно: я точно водки выпью МЕНЬШЕ. И Вам того же желаю.
- Вопрос по существу: Уважаемый Андрей! Вам не кажется, что тема "размусоливания" отношений двух стран из-за так называемого конфликта "Украина – НАТО" уже до тошноты становится не выносимой! В данном случае, как мне кажется, это похоже на ситуацию, в которой спорят два человека, понимая что оба не правы, но ни один не хочет выглядеть идиотом в лице другого. Не далеко ли это зашло и какие последствия этого "цирка" могут ожидать оба наши государства? И ещё. Как Вы прокомментируете цитату Вашего "коллеги" Александра Рудакова: "...а что сделать нам самим, чтобы Россия к нам лучше относилась? Как улучшить имидж Украины в России?"" А почему бы не наоборот? Спасибо.
- И наоборот тоже! Украине необходимо бороться за свой позитивный имидж – увы, мало кто из украинских политиков и общественных деятелей в этом разбирается и думает об этом. В России – аналогичная проблема...
"ПОЛТАВСЬКА БИТВА – УНІКАЛЬНА МОЖЛИВІСТЬ СТВОРИТИ НОВИЙ ІМІДЖ ПОЛТАВІ І ПОЛТАВЩИНІ"
- Яке взагалі може бути відзначення Полтавської битви, де одна частина українців, під керівництвом Петра, убивала другу частину Українців, під проводом Мазепи? Будемо відмічати українське братовбивство?
- Андрію, дайте відверту відповідь, що для Вас є Полтавська битва: "слава русского оружия" чи трагедія українського народу? Як Ви вважаєте: можливо прийшов час Москві вибачитись за Батуринську різню?
- Полтавська битва для мене – це дуже складна і багатоаспектна подія, яка принциповим чином змінила політичне обличчя усієї Європи на початку XVIII століття. Для Полтави – це інформаційний привід, завдяки якому вона постала як губернський і згодом обласний центр (об'єктивних шансів стати губернським центром було більше в Лубен або Кременчука).
Щодо різні у Батурині у 1708 році, то про цей факт дуже мало хто знає в Росії – в підручниках з історії СРСР та сучасних з історії Російської держави вона обходиться увагою. Я не знаю наскільки актуальним може бути вимагання покаяння від Росії за ті події, але актуальним може стати прохання передати назавжди Україні той унікальний гетьманський архів, який було вивезено Меншиковим з Батурина у 1708-му, який історики марно шукали 200 років і який віднайшла в санкт-петербургських архівах історик Тетяна Яковлєва у 2004 році. Поки що на прохання МЗС України з цих документів виготовляються копії, але, гадаю, Росії той архів не потрібен, а для України – дуже важлива і символічна річ.
- Я читал, что Вы являетесь членом комитета по празднованию 300-летия Полтавской битвы. Что на данный момент Вам лично удалось сделать в плане подготовке к этому мероприятию? Ваши планы на будущее. И как Вы считаете, годовщина Полтавской битвы для Матковского это: возможность заработать деньги? Подружиться с Москвой и отработать выделенные ею деньги? Или что-то другое?
- Мои размышления по поводу 300-летия Полтавской битвы и определенные планы по этому поводу изложены в статье в "Зеркале недели" (http://www.dt.ua/3000/3150/62125/).
Что такое 300-летие для мэра Полтавы А. В. Матковского, – спросите у него самого. Но думаю, что это – уникальный повод "раскрутить" Полтаву и Полтавский регион. И, кажется, А.В. Матковский думает точно так же. Для его политической карьеры, как я думаю, 300-летие битвы – это хорошая возможность стать фигурой с общеукраинской узнаваемостью. Для Полтавы – это уникальный шанс стать крупнейшим на Восточной Украине туристическим центром.
Москва, к сожалению, не торопиться тратить деньги на юбилей битвы и вообще развивать эту тему. В любом случае, избытка бюджетных денег – хоть украинских, хоть российских – вокруг 300-летия пока не наблюдается. Правда, по этой причине, кажется, нет и коррупции – делить особо нечего:) Где 9 млн. грн., выделенных из украинского госбюджета на обустройство заповедника, – честно говоря, не знаю.
- Андрей как Вы относитесь к идее установить в Полтаве памятник Любви "Мазепа+Мотря"? Европейцам приятно будет...
- Не знаю, кому будет приятно, кому не очень, но один из эскизов, который я видел (композиция с конем), мне показался вполне интересным. Там как раз идея установить его в Пушкаривке, где был монастырь, куда якобы ушла Мотря. Разумеется, подобный проект должен быть или очень интересным, красивым и успешным, или его вообще не должно быть. Если будет какой-нибудь откровенный "непотріб", – это станет поводом для насмешек, прежде всего, с российской стороны.
- Наскільки відомо Ви допомагали штабу Матковського у проведенні передвиборчої кампанії. У чому полягала Ваша допомога?
- Щодо мера Полтави А. В. Матковського, то я познайомився з ним вже після того, як його було обрано на цю посаду.
- А зробити проект розвитку Регіону (майже рідного Вам) слабо??? Чи потрібні Великі гроші на оплату праці? А де ж патріотизм?
- Щодо проекту розвитку Полтавщини і Полтави, то періодично я і деякі мої полтавські колеги докладаємо зусиль в цьому напрямку, правда. Але це не "великий системний проект" загальнонаціонального масштабу, яким, приміром, була б розкрутка нової редакції української ідеї, а локальний.
- Як Ви оцінюєте політичне майбутнє голови Полтавської ОДА Валерія Асадчева на цій посаді?
- Щодо майбутньої політичної долі п. Валерія Асадчева, то думаю так. Поки Ющенко є президентом України, п. Валерій буде головою Полтавської ОДА. З одного боку, між ними є довіра і взаєморозуміння, з іншого боку, у президента немає альтернативних кандидатів. Після того, як Ющенко перестане бути президентом, немає ніяких підстав для того, аби п. Валерій залишався на цій посаді, хіба складеться якась дуже непрогнозована політична ситуація. І президент Янукович, і президент Тимошенко, і хтось інший поставлять у Полтаві свою людину. Гадаю, за цю посаду змагатимуться і місцеві політики – перш за все Андрій Баранов та Іван Близнюк, але найбільше шансів у людини з Києва.
- Чула, що на Полтавщині дуже енергетичні місця – все, що пов'язано з магнітною аномалією і обробкою руди. Як гадаєте: чи не нищить промисловість енергетику України?
- Дуже складне питання, оскільки, з одного боку, будь-яке втручання техніки та промисловості в природу нищить первозданність сотвореного Богом світу. Але, з іншого боку, лише в такий спосіб здобувається модернізація та розвиток суспільства. Щодо залізної руди, то, приміром, завдяки діяльності деяких кременчуцьких та комсомольських мега-заводів та їхніх власників-депутатів ВР нищаться унікальні пам'ятки природи та проукраїнської історії – наприклад, відома Стовбувата могила під Кременчуком.
- Пане Андрію, як Ви собі уявляєте відзначення поразки під Полтавою українських змагань проти поглинення України?
- Підкреслюю, що йдеться не про СВЯТКУВАННЯ, а про ВІДЗНАЧЕННЯ 300-ліття Полтавської битви. Найбільш цікавий проект тут – проведення військової реконструкції битви. Ну і є ще ідея – зробити подібну реконструкцію щорічною, аби туди приїздили туристи з усієї Європи та з усього СНД. Це колосальний ресурс для економіки та туристичної привабливості України.
- Уважаемый Андрей! Владеете ли Вы ситуацией и информацией по культурным заведениям в г. Полтаве? Не кажется ли Вам, что в городе не хватает приличных мест для общения приличных людей? Известна ли Вам история с разгромом арт-кафе "Орфей" в здании ДК ПТК после пожара? Я помню – это единственное место в Полтаве, где играл струнный квартет, барды, но не было радио "Шансон".
- Согласен – в Полтаве катастрофически не хватает приличных мест для приличных людей! Нет даже пристойного ресторана украинской кухни – зато есть татарский около музучилища! (В Москве украинских ресторанов много – и они очень популярны!) История с кафе "Орфей" мне известна в общих чертах – как я понял, после пожара новый распорядитель этого ДК ПТК выступил против возобновления деятельности кафе, послал куда подальше старых рестораторов – и на это не могут повлиять ни полтавский губернатор, ни глава обласного совета, ни кто-нибудь еще...
"ТИМОШЕНКО СТАНЕ НАСТУПНИМ ПРЕЗИДЕНТОМ УКРАЇНИ З ВІРОГІДНІСТЮ 80% БЕЗ УРАХУВАННЯ ФОРС-МАЖОРУ"
- Андрію, давайте разом проаналізуємо, чому і які Президенти дісталися Україні. Згадаймо досягнення Л.Кравчука щодо так званої незалежності, Леоніда Кучми (зокрема він хвалиться, що врегулював церковно-релігійне протистояння) і які ж досягнення у В.Ющенка? Поміркуємо, ЯКИЙ ПРЕЗИДЕНТ потрібний Україні, щоб вивести державу з тотальної кризи?
- З точки зору розвитку держави, суспільства та навіть економіки змушений констатувати, що найменшим злом з усіх трьох президентів незалежної України був Леонід Кучма. Кажу так попри несимпатичність мені цього діяча і як політика, і як особистості. Потрібен президент, який може стати справжнім генератором розвитку та модернізації України. Зараз я таких не знаю.
- Андрію, яким Вам бачиться майбутнє України через 5-7 років? Хто залишиться впливом політиком у цьому майбутньому? Яка доля чекає через 5-7 років теперішніх перших осіб – Ющенка, Януковича, Тимошенко? З повагою, Ірина.
- Шановна Ірино! Майбутнє України залежить від того – чи з'явиться та само організується нова амбіційна політична еліта з якісно новими характеристиками, здатна стати суб'єктом принципово інноваційного розвитку України.
Долі Ющенка, Януковича, Тимошенко через 5-7 років мені бачаться так: Ющенко піде з політичного і взагалі публічного життя, хоча час від часу буде нагадувати про себе якимись мистецькими та культурними акціями, а також своїми роздумами в газеті "Дзеркало тижня" про долю України на ювілеї Оранжевої революції. Можливо, напише якусь мемуарну книгу, в якій розповість усе, що знає, про своє отруєння в 2004-му. Янукович теж піде з політичного обрію – за цей час в Партії регіонів з'являться нові розкручені обличчя. Щодо Тимошенко, то, гадаю, якщо вона стане президентом, то за 5-7 років буде в розквіті своєї політичної активності. Питання лише в тому – чи стане вона і її політичний режим справжнім суб'єктом розвитку України? Але то вже питання до неї – не до мене.
- Андрію! Як політичний аналітик Ви можете спрогнозувати, виходячи з теперішніх політичних реалій, політичне майбутнє нинішнього Прем'єра Ю.В. Тимошенко?
- Давайте спробуємо. З великою вірогідністю (я її оцінюю у 80% без урахування форс-мажорних факторів) Юлія Тимошенко стане наступним президентом України. Єдина людина, яка б могла їй опонувати і змагатися на рівних, – це Євген Кушнарьов. Інші з наявних в Україні політиків-важковаговиків програють їй. Можливо, опонентом їй могли б стати якісь нові розумні та красиві, красиві та розумні українські політики. Але розкрутитися до наступних виборів майже нереально.
- В чому зміст прориву в газових російсько-українських питаннях, про який Ви сказали вище?
- Гадаю, якщо щось таке відбудеться, то не раніше жовтня.
- Кстати о прорывах. Охарактеризуйте, с чем Тимошенко, Ющенко, Янукович подошли к осени, какие достижения, провалы?
- Главный провал в украинской политике: ОТСУТСТВИЕ ИННОВАЦИОННОЙ ЭЛИТЫ, СПОСОБНОЙ СТАТЬ МОТОРОМ МОДЕРНИЗАЦИИ И РАЗВИТИЯ УКРАИНЫ. Всё остальное – лишь частности и детали. Достижение Януковича в том, что, по самым последним замерам, его президентский рейтинг перекрыл рейтинг Тимошенко. Хотя он для этого ничего не делал вообще. Просто сложна та ситуация, в которой оказалась Юлия. Но она умеет очень динамично добирать свой рейтинг.
- Раз у Окары возникает только 20% сомнений по поводу президента Тимошенко, чем угрожает ее авторитарный стиль управления. Может, действительно "на зламі історичних епох" нам необходим сильній политик?
- Гадаю, ці ідеї – "тверда рука", "сильний політик", "авторитарна влада", що здатна навести порядок в державі, будуть мейнстрімом наступного політичного сезону. І кандидатів на диктатора буде чимало. Принаймні, я з кількома такими знайомий. Проблема в тому – чи можуть такі диктатори навести порядок в державі, якщо у них не виходить навести порядок у власній голові?:)
- Андрей! Как вы считаете, удастся ли Ющенко создать единую поместную церковь за время, которое у него осталось до выборов?
- Не вдасться, тому що він і його оточення сприймають церкву перш за все як ідеологічну машину чи як PR-відділ. (На жаль, в Росії теж багато хто сприймає УПЦ МП перш за все як фактор політичного впливу Росії в Україні.) А завдання церкви не в тому, аби виховувати громадян, патріотів чи культурних людей, а в тому, аби готувати душі до Життя Вічного. (Своїми міркуваннями з теми помісної церкви спробую поділитися з українськими читачами на початку осені.)
- Что с политреформой, вечным двоевластием, Ваши прогнозы – что ждет Украину?
- В двоевластии есть и большой негатив (это как управлять машиной с двумя рулями), есть и некоторый позитив (создается конкурентная среда; кроме того, нестабильность является питательной средой для социальных инноваций).
- HARDMC: Шановний пан, Окара, як на Вашу думку, чи зможе Юлія Тимошенко стати тим політиком, який хоч трошки втілить в життя місію України стати самостійним повноцінним суб'єктом міжнародних відносин, що дасть світу щось нове, українське в глобальному вимірі, відірвавшись від прозахідних чи промосковських стереотипів? І якщо не вона, то хто це зможе зробити? Дякую
- Ви дуже точно сформували проблему: місія України, повноцінний суб'єкт, українські соціальні інновації в глобальному вимірі, подолання промосковських і прозахідних стереотипів. Дуже хотілося б, аби знайшлась би така політична еліта, такий політик, які б все те зробили. Чи зможе то зробити Тимошенко – кажу чесно: не знаю, не впевнений. Але вона один з небагатьох політиків, хто, принаймні, задумується над подібною проблематикою.
- У своєму блогу на Правді Ви сказали, що Єдиний Центр – це повний п...ц посткучмізму і тим політикам, що тупо обкрадають Україну. Хто на Вашу думку із сучасних українських політиків претендує бути політиком "нових принципів та поглядів"? Патрик
- Патрік, з сучасних актуальних українських політиків я не знаю нікого, хто б претендував на нові принципи та погляди. Підкреслюю, може такі й є, але я про них не знаю. Партія "Єдиний Центр" – це ***ЄЦ посткучмізму в етичному плані, в політичному – це ***ЄЦ другому президентському терміну Ющенка. Це з самого початку був мертвонароджений проект, од якого відмовились, наприклад, Людмила Супрун та інші політики. Тепер його провальність зрозумів і сам Віктор Ющенко. Але особливо перебирати йому не доводиться.
- Сейчас второй Президент независимой Украины Леонид Кучма стал проявлять довольно высокую активность, про него даже фильм СТБ снял, дает интервью "Украинской правде". Скажите, возможен ли вариант возвращению Кучмы в большую политику, скажем в качестве Президента?
- Фильм о Кучме снят к 70-летию. Это действительно серьезный информ-повод. Как я понимаю, это всё оплачивает Пинчук. Возвращение Кучмы в украинскую политику НЕВОЗМОЖНО. А в качестве экс-президента, зятя Пинчука и героя книги Костя Бондаренко он всегда будет персонажем светской жизни – ну и пускай. Что и вправду неприятно, так это то, что он претендует еще и на амплуа морального учителя.
- Чи йдеться про посилення ролі проросійського лоббі в Україні і на кого може бути зроблена ставка – на комуністів та соціалістів?
- Щодо проросійського лоббі: робити ставку на КПУ чи, тим більше, на СПУ – все одно, що обклеювати доларами стіни туалета. Це люди не з минулого, а з позаминулого. Хоча, мушу зазначити, серед заяв КПУ інколи бувають конструктивні та адекватні. Серед українських політиків досить багато тих, хто добровільно намагається позиціонувати себе в Москві як проросійське лобі – аби гроші дали. Якщо колись якісь журналісти оприлюднять список тих політиків, що їздять на кремлівські "кастинги", громадськість буде справді здивована.
- І дійсно, на Вашу думку, український політикум всім відомий і змін у ньому немає – хто буде наступним президентом України?
- Наступним президентом України стане Юлія Тимошенко – з вірогідністю 80% (без прорахунку форс-мажорних загроз). Набагато складніше питання: чи стане вона мотором розвитку країни, чи прийде до влади як Ющенко у 2005-м – без будь-якого плану розвитку країни, без розуміння, як її ОБУСТРОИТЬ?
- Сейчас очень активно лепят из Яценюка "политика нового типа". Как вы считаете, это самостоятельный политик, или все же только хочет им показаться? Считаете ли вы реальным сценарий: выборы 2010 – Тимошенко плюс яценюк – последний премьер?
- Да, впечатление, что из Арсения Яценюка именно лепят. Но еще впечатление, что он даже НЕ ПЫТАЕТСЯ КАЗАТЬСЯ. Даже не пытается соответствовать поговорке – мол, на безрыбье и Яценюк – "политик нового типа":) Тандем Тимошенко-Яценюк считаю возможным и при определенной ситуации даже перспективным.
- Ваше ставлення до українських ЗМІ – передусім, телеканалів. Чи не здається, що 5 канал поступово стає все більш необ'єктивним?
- Дійсно, 5 канал, як і інші українські телеканали, ангажований. Але, що симпатично, він намагається дотримуватися певних журналістських стандартів – наприклад, даючи дві різні позиції. Хоча часто несимпатична каналу позиція дається свідомо слабкою – наприклад, говорить якийсь не зовсім адекватний промовець.
- На вашу думку, президент Ющенко, й рівно як і Янукович та Тимошенко, Мороз, Литвин, всі обіцяють людям зоолоті гори. Насправді – життя не покращується, а навпаки. Чому так і чому політики забувають про свої обіцянки?
- Шановний пане (пані)! Запам'ятайте: ПОЛІТИЧНІ ОБІЦЯНКИ ДАЮТЬСЯ АЖ НІЯК НЕ ДЛЯ ТОГО, АБИ ЇХ ВИКОНУВАТИ!!! А для того, аби отримати на один день Вашу прихильність.
- Що означає недавня заява Мороза про те, що Кучма не винний у смерті Гонгадзе? Дякую за відповідь.
- Можливо, Морозу дуже хотілося потрапити на 70-річчя Кучми... Таки потрапив! Що означає його заява – не знаю, краще попитайте у нього самого. Може йому хочеться повернутися до політичного процесу. Взагалі, він є одним з дуже небагатьох політичних персонажів, якому вдалося мене обдурити: багато років я вважав, що Мороз зовсім не такий, яким він виявився насправді.
- Андрію, може Ви знаєте справжню причину сварки двох кумів – Ющенка та Жванії? Вони обидва брешуть, чи обидва кажуть, нарешті, правду?
- Історія з отруєнням Ющенка ще має величезний ресурс для подальшої розкрутки. Гадаю, її крутитимуть десь до наступних президентських виборів, як мінімум. На жаль, частину інформації перевірити неможливо, тож доводиться вірити деяким людям на слово. Особисто я в цій історії довіряю тому, що розповіли з цього приводу Ольга Богомолець, яка його лікувала, та Євген Червоненко, який охороняв, а потім був "злитий" в політичному відношенні.
- Якщо слідувати вашій думці, то кому тоді належить влада в Україні, Хто має контрольний пакет? І в такому варіанті чи взагалі потрібні владі пересічні громадяни?
- В Україні влада розподілена між трьома великими політично-олігархічними корпораціями. Раніше між ними відбувалася жорстка бороться ("Бермудський трикутник", де двоє об'єднувалися, аби замочити третього). Тепер відбувся картельний розподіл політичного ринку – контрольного пакету так ні в кого нема, але усі просто змушені рахуватися з існуванням одне одного. Владі пересічні громадяни НЕ ПОТРІБНІ. Хіба що раз на кілька років у вигляді електорату на вибори.
- Во время Кучмы продвигалась идея об Украине лидера восточноевропейского пространства, как возможного второго полюса в Восточной Европе. Скажите, это вообще реально?
- Это РЕАЛЬНО. Но только не при Кучме и не при Ющенко. Российско-грузинская война (война двух православных стран!!!) подорвала имидж России как единственно возможного консолидатора восточноевропейского политического и восточнохристианского цивилизационного пространства. У Украины в этом смысле появляется шанс. Но не уверен, что украинская элита способна им воспользоваться. Точнее, уверен, что не способна.
- Ви міркуєте на декілька років вперед. Які варіанти чекають на Україну й чого варто остерігатися?
- На Україну чекає системна політична нестабільність і намагання різних політичних угрупувань реалізувати проект "сильної руки", "авторитарної влади". Це може бути реальним струсом для української державності. Реальний розкол України можливий в разі, якщо на наступні президентські вибори підуть два добре знайомих кандидата – Ющенко та Янукович.
- Раз ми владі не потрібні, а це так насправді, що тоді робити пересічним ромадянам?
- Пересічним громадянам треба САМООРГАНІЗОВУВАТИСЯ!
- Скажіть, як Ви вважаєте, проблема другої державної мови в Україні – надумана чи ні? Чому?
- Серед проблем, які пересічний українець вважає актуальними для себе, згідно з різноманітними соцопитуваннями, мовне питання стоїть за пріоритетністю десь на 15-18 місці. Лише для жителів Криму – на 4-5 місці. Моя позиція щодо російської мови в Україні така: її треба викладати в усіх без винятку школах в обсязі, який дозволяє людині грамотно висловлюватися та писати на ній. Також необхідно вивчати і російську літературу (звісно, переважно на російській мові) – в якості окремого підкурсу в межах курсу іноземної літератури.
- Как Вы считаете в Украине есть демократия, если да, то почему, если нет, то почему?
- Я не дуже розумію, що таке демократія в Вашому лексиконі?
- Чому розбіглися Ющенко і Тимошенко? За ким майбутнє?
- Наскільки я розумію логіку розгортання української політики, вони (Ющенко з Тимошенко) ніколи особливо так і не збігалися. Віктор Ющенко сам себе протягом 2005-2008 років позбавляв себе майбутнього. По закінченні президентського терміну я не бачу у нього перспектив у політиці. У Тимошенко я таке майбутнє бачу. Питання в тому – чи вдасться їй перетворитися на суб'єкта розвитку та модернізації України, на "провайдера" державотворення? Чи вона так і залишиться просто українським політиком – магістром політичної боротьби та інтриг?
- Андрію! На відміну від ущипливих "вітань" – вітаємо сердечно і приязно! Завжди раді бачити і читати Ваші матеріали, за якими небайдуже і розумне серце та добрий розум. Хочемо побажати – творчих успіхів, щоб здійснювалися найсміливіші плани, розуміння і підтримки друзів, колег, кохання і родинного тепла. І тепер запитання. Згадаймо вислів нашого славетного земляка Миколи Гоголя: коли хочете знати майбутнє, то ретельно придивіться до теперішнього. Що із теперішніх характеристик України як держави Ти б визначив як найбільш бажані і можливі у майбутньому? З повагою, Надія і Віктор.
- Доброго дня, шановні Надія та Вікторе! З точки зору політичної інноватики Україна, українське суспільство та українська політична культура цікаві здатністю до самоорганізації, здатністю існувати без сильної держави...
АНДРІЙ ОКАРА ПРО ЄВРОБАЧЕННЯ, МАТЮКИ, ГОРІЛКУ І ЖИТТЯ...
- На последнем конкурсе Евровидения Вы болели за Диму Билана или Ани Лорак? Как Вы расцениваете присвоение гражданину Российской Федерации звания "Народный артист Украины"?
- На Евровидении я болел за группу норвежских девушек в синих костюмах – они мне понравились больше всего:) Мне кажется, номер ДиБилана был наиболее интересным с точки зрения шоу. Песня Каролины не понравилась, хотя она, конечно же, талантливая девушка. По поводу народного артиста Украины Филиппа Киркорова – полный ноу комментс:)) В сущности, это вопрос не о Филе, а о Викторе Андреевиче...
- Леся Ставицкая, автор небезызвестного словаря нецензурной лексики, утверждает, что в Украине преобладает сексуальная брань. В то же время так называемая шит-культура для украинцев более традиционна. Также как для Германии, Великобритании. Возможную причину она видит в том, что украинцы опрятные, поэтому для настоящего украинца нет ничего обиднее сравнений с экскрементами. Согласны ли Вы, что украинцы опрятные? Украинцы опрятнее россиян?
- Если Вам так хочется, то будем считать, что украинцы опрятнее россиян:) Мои наблюдения свидетельствуют в пользу того, что опрятность зависит скорее от культуры конкретного человека, от социального аспекта и от чего-то врожденного. Но средняя "температура по больнице" – немного в пользу украинцев.
- Ви взагалі користуєтесь у повсякденному спілкуванні матючками? У вас є улюблені українські лайливі фрази?
- Щодо матюків, то я, як закликав Юз Олешковський, проти девальвації цих слів. Себто вони повинні використовуватися лише для позначення найвищого ступеню експресії, а не просто для пересипання розмови – тіпа, мы матом не ругаемся, мы им разговариваем:) Улюблені лайливі фрази у мене є, але вони на те й лайливі, аби їх не писати на письмі:)
- Андрію, а справді шо ви робите в Полтаві?
- Приїхав на Сорочинський ярмарок:))
- Ваш любимый писатель? Какие философские идеи Вам близки. Вы идеалист или материалист?
- Любимых писателей много, но самый любимый, простите за банальность, Гоголь. Особенно люблю его так называемую духовную прозу ("Выбранные места из переписки с друзьями", например) – это меньше всего известно. В Думаю, что я идеалист. Из философов мне близок Платон, платонизм, неоплатонизм (в т.ч. Отцы восточной Церкви – византийское богословие), русская религиозная философия начала 20 века, из политической философии – мыслители консервативно-революционного плана.
- Все таки и Гоголь и Булгаков – значительную часть свей жизни провели в Украине, как Вы считаете, если включить их произведения в программу по укр литературе в школе? И при этом не переводить на украинский?
- По поводу Гоголя – ДА, именно так. Его творчество, несомненно, часть украинской литературы и украинского литературного процесса. Интересно, что его творчество как бы завершает эпоху украинского литературного барокко (я лет 10 назад написал об этом статью). По поводу Булгакова – да, он связан с украинской темой и украинской культурой, но его творчество НЕ является, как мне кажется, частью украинской литературы.
- А чого Ви не повернетесь в Україну? Жити й працювати?
- З приводу України і мого тут перебування – я не бачу, щоби в Україні зараз реалізовувалися великі системні проекти, в яких мені було б цікаво брати участь. Отак... А народився я у Московській області, а не на Полтавщині.
- А не занадто цінуєте себе? Великі системні проекти... А просто створити щось достойне в Україні? Аби не бути дєкабрістом – "ужасно далеким от народа".
- Щось достойне – це що у Вашому розумінні? В моєму розумінні це може бути проект стратегічного розвитку країни, політична партія, впливове ЗМІ, нова ідеологія. Але на це, на жаль, немає запиту в Україні, як мені видається.
- А яке хобі є у пана Окари? Окрім, звичайно, занять політтехнологіями?
- Моє хобі – ведення цивільних справ у судах:)) Все інше, чим я займаюся, – це, скоріше, професія.
- А які цивільні справи в судах ви виграли? А журналістів захищали від позовів?
- Я скінчив юрфак МДУ, аспірантуру Інституту держави й права РАН і захистив з юр.наук канд.диссертацію. Раніше займався судовими справами активно, тепер – дуже рідко, переважно для друзів. Журналістів захищати не доводилося, доводилося з ними судитися – за ображених людей з газетою МК ще у 1990-х:))
- Пане Андрію, як щодо Вашої амбівалентності: поєднання в одній особі українського патріотизму та ідей москвоцентричного євразійства, які відгомонюють антиукраїнськими настроями?
- Дякую за цікаве запитання, пане депутате! Мені приємно, що в цій конференції беруть участь і депутати Верховної Ради:)
Моє розуміння українства, української ідеї та історичної місії України значно ширше, ніж ті два варіанти, які домінують в українському суспільному житті. Там є розуміння України або як, умовно кажучи, "Малоросії" і як "анти-Росії". В сучасній політиці перше персоніфікує Янукович, друге – Ющенко. Автор запитання є яскравим представником другого:) Але обидві ці концепції не передбачають, що Україна колись стане повноцінним суб'єктом міжнародної політики. Україні потрібна радикально нова, суб'єктна і самодостатня ідентичність. Частково моє розуміння цієї проблеми сформульоване в листі до п. Івана Дзюби (газета "День", 2008, 27 березня; повний варіант тут: http://blogs.pravda.com.ua/authors/okara/47ee093b23417, російськомовний тут: http://www.apn.ru/publications/article19610) та в статті про імперські перспективи України ("Независимая газета", 2000, 25 октября: http://www.archipelag.ru/geopolitics/nasledie/cosmopolis/36/). Сподіваюсь, найближчим часом пропишу це моє розуміння нової української ідеї та ідентичності ширше та докладніше.
Щодо євразійства, то на відміну од класиків євразійства (ця інтелектуальна течія з'явилася в російській еміграції у 1920-х, більшість фундаторів були українцями за походженням – Савицький, Сувчинський, Флоровський, Георгій Вернадський), а також на відміну од сучасного концептуалізатора неоєвразійства Олександра Дугіна, які розуміли євразійство як геокультурну і цивілізаційну ідентичність, я розумію євразійство виключно як геополітичну континентальну ідентичність, альтернативну геополітиці морських держав – насамперед США та Великобританії. Після минулорічної акції активістів Євразійського Союзу Молоді на Говерлі, де вони знущались з українських символів, євразійство як бренд втратило свої перспективи в Україні.
- Чому чоловік має в 4 рази більше шансів потрапити під удар молнії, ніж жінка? А взагалі, втомилися всі від політики... Як думаєте, чому переважно молодь не цікавиться цією фігнею?
- Мабуть, Господь в 4 рази більше любить жінок, ніж чоловіків:)
Молодь політикою цікавиться приблизно так само, як і не молодь: кількість політично ангажованих людей приблизно однакова в усіх вікових групах. Просто політична ангажованість старшого покоління більше помітна – в такому віці люди змушені сподіватися вже лише на державу як платника пенсій, тому доводиться бути в курсі політичних тенденцій навіть неполітизованим громадянам.
- POSPISHAIKO: "Вона могла стати духом покоління. Але не стала, бо в якийсь момент відмовилась од штурму Неба." Очевидно автор розуміється на предметі, написано дуже влучно. Не зрозуміли, мабуть, тільки одного. Цей "проект" – Марія Бурмака, з самого початку був проектом зайняти гарне місце у житті (до речі, гарна людина місце не займе навіть в автобусі, не те, що в житті). А на сите брюхо та й щось там "штурмувати"? А "маркетинг" ніколи і не був потрібен. Чого варті тільки "піар-незалежність", і "піар-майдан". Комусь патріотизм коштував життя, а хтось, ти диви, на ньому кар'єру зробив. Не стала духом покоління? Значить є Бог на світі. Хіба може в українців душа бути фальшивою, схожою на червиве яблуко?
- Доброго дня, пане Дмитре! Я вгадав – Ви цитуєте мою замітку про останній альбом Марії Бурмаки!:) (http://blogs.pravda.com.ua/authors/okara/4857df3c5f364/)
Я не думаю, що творчість Марії Бурмаки можна розглядати виключно як бізнес-проект. Творчість Бурмаки, як на мене, переважно щира і цікава, але вона не має гарного промоушену, розкрутки і, зрештою, її складно розглядати як високорентабельний проект. Рентабельність творчості Михайла Поплавського значно вище.
Дуже погано, що на українських телеканалах немає промоушену українських талановитих музикантів і що дуже рідко роблять цікаві шоу з українськими співаками для широкого глядацького загалу – на кшталт тих, що по російських каналах йдуть щосуботи – з усіма тими басковими, кіркоровими, "рускімі бабкамі" та ін. (Якщо не помиляюсь, чи не єдине виключення – шоу Яна Табачника.) Можливо, для інтелігентних культурних людей таке попсове видовище – це не дуже цікаво, але подібні шоу – необхідна умова для консолідації політичної нації та формування незалежного інформпростору. Крім того, не обов'язково, що вони повинні бути такими ж гламурно-попсовими, як часто буває по російських каналах. Хай там буде усякої музичної тварі по парі:)
- Вы часто печатаетесь в украинских газетах, выступаете на телевидении. Где Вы проводите больше времени: в России или Украине? Нет ли у Вас планов принять украинское гражданство и правда, что Вас иногда называют "помаранчевый москаль"? Если это правда, откуда взялось это необычное прозвище, и как Вы к нему относитесь?
- Больше времени провожу в России, но многое зависит от характера конкретной деятельности. По поводу "помаранчевого москаля" – это шутка той веселой журналистки, в материале которой употреблена эта характеристика:)
- Здається, що політтехнологи – це політики-невдахи, які не змогли чи не захотіли стати політиками, а тому їх навчають. Хто, на ваш погляд, дійсно вагомий нині в українській політиці, і чому так багато назбиралося розумово відсталих людей?
- Насправді, зовсім не так. Якраз політики – це політологи-невдахи. Політики відрізняються од політологів наявністю волі до влади. А це, як вважає сучасна політична наука, є збоченням, формою патологічної деградації особистості. Придивіться до будь-кого, хто змагається за владу. Це нормальна людина? У неї все гаразд з головою? Ви хочете бути на неї схожим?
В нинішній українській політиці вагомих персон є, може, чоловік з 20. Велика їх частина – дійсно розумово відсталі. Але критерієм успіху політика в будь-яку епоху (!) є аж ніяк не розум, а наявність волі, впертості, вміння йти на ризик, жертовність, сила особистості, харизма (себто таємний природній дар). Звісна річ, розумним людям імпонує тип "філософа на троні" – наприклад, як Масарік. Але де ж тепер таких знайдеш?: (
- Pogorelly: Андрей, если не секрет, что означает формулировка о вас как о "популярним політологом та політтехнологом", на полтавском сайте? есть еще кроме вас ПОПУЛЯРНЫЕ политологи? а среди них – заслуженные и народные? Или политология сомкнулась с шоу- бизом в вашем лице? А вопрос бы задал следующий: что интереснее для популярного политолога -российская полит стабильность или украинский перманентный политический кризис?
- І російська "тіпа" стабільність, і українська перманентна криза вже давно нецікаві, бо не породжують нових смислів. Головне – не породжують РОЗВИТКУ ДЕРЖАВИ ТА СУСПІЛЬСТВА.
- Нескромный вопрос: чем независимый политтехнолог зарабатывает на жизнь? Часто ли Ваши суждения и прогнозы проплачиваются? Вы вообще считаете себя влиятельным политологом? К Вам прислушиваются?
- Если бы я отыскал людей, заинтересованных именно в моих суждениях на тему – как построить новую Украину, а не в своих собственных, то на радостях согласился бы работать на них бесплатно:) К сожалению, и в Украине, и в России очень мало кому нужен поиск мысли – большинству политиков нужно, чтобы политологи повторили придуманную ими самими чушь, а социологи бы озвучили нарисованные ими самими цифры. Таким образом та или иная ерунда легитимируется в массовом сознании, люди начинают в нее верить.
Себя самого – да, считаю влиятельным, потому как могу позволить себе говорить и писать то, что думаю, а не то, на что есть конъюнктурный спрос. Также могу позволить себе оставаться таким, каким я есть, а не быть придворным "интеллектуальным шоуменом".
- В московських політичних кругах Ваше прізвище звучить дуже рідко, так звідки тоді так звана московська популярність в Полтаві?
- Ви не в тих кругах намагаєтеся розчути моє прізвище:)
Повторюю ще раз: читайте розумні російські Інтернетівські та друковані ЗМІ – там побачите чимало цікавих та розумних людей, яких не показують по федеральним російським телеканалам, що транслюються в Україні.
- Чи не бажає пан Окара прийняти українське громадянство?;) Чи навіть мати подвійне, га?
- Краще почетвірне:)
- Ольга: Андрей, почему бы Вам снова, вопреки всему не затеять какой-либо долгоиграющий проект? Или Вы считаете свои спонтанные от случая к случаю появления в смысловых полях Украины – оптимальными?
- У меня даже есть план подобного проекта – новая Украина: обновленное государство, здоровые общественные отношения, осознанная обществом метаисторическая миссия, а также новая контрэлита, способная реализовать такой проект. Вопрос к Вам, уважаемая Ольга: а воно комусь в Україні треба?
- Спасибі і приїжджайте в Кременчук. Будемо раді спілкуванню! Якраз у нас тут маса цивільних справ – і на всі теми!
- Дякую за запрошення в Кременчук! Не так давно довелося там побувати. Вражає величезний контурний портрет Леніна, встановлений на якомусь 9-поверховому будинку десь у спальному районі:)
Одне з яскравих вражень цього року – катання на буксирному кораблі по Дніпру в районі Кременчука. Мені дали десь хвилин на 15 порулити:))
- Пане Андрію, якщо ви знову будете в Кременчуці і не зайдете в редакцію газет "Вісник Кременчука", "Телеграф", або "Відкрите Радіо" – це буде нечесно!
- Дякую за запрошення. Але ж я не знаю, де все те щастя знаходиться. На жаль, я в Кременчуці був лише фактично проїздом, орієнтуюся не дуже:))
- Будемо раді Вас бачити!
- Спасибо за интересное общение и откровенные ответы!
- Шановні друзі! Дуже радий був поспілкуватися з Вами. Дякую за цікаві питання! Запрошую Вас читати мій блог на "Українській правді": http://blogs.pravda.com.ua/authors/okara/ та заснований мною та моїми колегами аналітичний портал "Strategium": http://strateger.net/
До зустрічі!
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
