Цікаві книжки (4): Гетьман Скоропадський та 90-річчя Національної Академії Наук України

Пиріг Р.Я. Гетьманат Павла Скоропадського: між Німеччиною і Росією. Інститут історії НАН України. К., 2008. 209 с. Тираж: 300.

Позавчора отримав в подарунок від автора, відомого історика п. Руслана Яковича Пирога, цікаву книжку про Павла Скоропадського та гетьманський період української революції / громадянської війни.

Ще раз подумав, що одна з головних причин торжества більшовиків та повалення усіх протестних антибільшовицьких рухів – конфлікт "ідеальних отечеств" Росії та України. Для Денікіна не було ніякої України – були виключно "малороссийскія губерніи", для Петлюри Росія була а-пріорі ворогом, Махна взагалі ввели в оману і тупо використовували. В результаті не виникло єдиного антибільшовицького фронту. Подальша історія відома.



Оце і зараз відбувається щось подібне: Ющенко (як президент, а не як людина) не може домовитися з Путіним / Медведєвим, Путін / Медведєв не може домовитися з Ющенком. А в результаті відбувається ентропія (пусте розсіяння) соціальної енергії. І російсько-українською ворожнечею вміло користаються ті, хто в цьому зацікавлений. В Росії зараз ставлення до українців різко погіршилося (точніше, його погіршили), більшість обивателів зазомбовані – повторюють якісь ідіотські журналістські штампи (наприклад, що Шевченко писав на русском языке, а його потім "националисты" переклали на "искусственный язык", що голод-33 виник внаслідок засухи, що Ющенка фінансують напряму з Держдепартаменту США готівкою, що в Україні саджатимуть тих, хто говоритиме про наявність голоду-33 в РСФСР та ін. – це лише те, що мені довелося почути в три останні дні).

НУ І ОТ ЩЕ ОДНА тема, пов'язана зі Скоропадським. Днями виповнюється 90 років од заснування Академії Наук України.

За радянської влади якось важко було оцінити, що це справжнє надбання, що це круто. Зараз виявилося, що це дуже корисна і дуже потрібна річ – академія наук. Звісно, в Україні вона потребує реформи і кращого фінансування. Якщо не помиляюсь, то Микола Томенко був автором ідеї по її розформуванню і переводу академічної науки в вузівську. Але це, насправді, хибний шлях, особливо зараз, коли пріоритети країни визначаються перш за все в інтелектуальній сфері.

Насправді, великі країни відрізняються од малих наявністю диверсифікованих інтелектуальних закладів. Приміром, у Києві є Інститут філософії НАНУ, філософський факультет КДУ та кафедра філософії (майже факультет) в КМА. Так само, є Інститут літератури НАНУ, філфак КДУ, філфак в педуніверситеті Драгоманова, щось таке в КДА. З одного боку, люди там займаються майже тим самим – чому б їх не злити в один заклад. Але так якраз буває в невеличких країнах – тіпа Латвії чи Молдови. В тому-то й фішка України, як країни великої та розвинутої, що є і одне, і інше, і ще третє. Це створює певне середовище – певну "гуманітарну ауру", як сказала п. Ліна Костенко.



І академію наук неможливо замінити мережею think-tank, себто невеличких приватних аналітичних центрів (навіть в сфері політології та соціології!), які переважно існують на гранти чи конкретні замовлення, отже, про їхню об'єктивність та незаангажованість не йдеться взагалі.

Особисто для мене в Києві є індикатор ставлення з боку влади до майбутнього держави, країни, народу та науки. На вул. Грушевського, 4 (в будинку, де є книжковий магазин "Наукова думка") розташовано кілька гуманітарних інститутів НАНУ – Інститут літератури, Інститут історії України, Інститут мистецтвознавства, Інститут української мови, Інститут мовознавства та ін. Це приміщення з точки зору рейдерства та готельного бізнесу – досить цікаве і привабливе. Одна з ідей – викинути нахрін звідти ті інститути, зробити там суперготель до Євро-2012, а інститути притулити десь так собі в сирітському якомусь будиночку подалі од центру, де дешевше.

Так от, саме цей процес особисто для мене є індикатором того, чи має Україна взагалі якесь майбутнє, чи не має і що на ній треба ставити хрест і дерібанити області за другим чи третім московським сценарієм. Ну і, звісна річ, ті, хто це зробить (з української та київської влади) чи ті, хто це допустить, будуть останніми уродами, подонками та дегенератами. Ну і, чомусь мені здається, їм доведеться потім паритися в пекельній сауні при +450 за Цельсієм, а чорти будуть підвішувати їх за те, за що Путін у розмові з Саркозі хотів підвісити Саакашвілі.

Тож усіх причетних до НАНУ, всіх, хто думає, що її не треба "зливати" з вузами, що не треба гуманітарні інститути викидати з будинку на Грушевського, 4 вітаю з ювілеєм! І бажаю стратегічної затребуваності наукової діяльності.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.