Газова містерія як шлях подолання галімава політичного та мистецького постмодерну

Після оприлюднення на цьому блозі під Новий Рік репродукції картини Олега Мінгальова "Україна. Містерія політичних смислів" було надзвичайно багато відгуків (не на самому блозі, а в реалі), причому зверталися як до мене, так і, як виявилося, до самого художника.

Картина викликала бурхливий інтерес – як мені переказали, троє чоловік навіть хотіли її купити (один з них пропонував навіть дуже пристойні гроші), але художник відмовив. Як я зрозумів, інтерес до картини підвищився ще й через те, що вона виконана класичними засобами – олією на холсті, а не просто акріловими фарбами чи комп'ютерною графікою.



Пропоную на цьому блозі усім охочим висловлюватися – що ВИ думаєте про побачене? Що цікавого – як з художньої точки зору, так і з політично-естетської?

Поки картину не продали, спішу висловитися з цього приводу.

З ТОЧКИ ЗОРУ СЮЖЕТУ...

Картину було вперше широко оприлюднено за день до Нового Року, себто за день до початку жорсткої російсько-української газової війни, і з цієї точки зору стала майже пророчою.

Тут є алегоричне протиставлення узагальненого СТАРОГО та омріяного, ще не зовсім чітко окресленого НОВОГО, між якими проходить водорозподільний шлях. В СТАРОМУ залишається стара корупційна система відносин з енергоносіями, в НОВОМУ – нові джерела енергії (у т.ч. вітряні генератори), що зображені праворуч.

Оскільки в картині реалізовано метафору про "єдиного чоловіка в українській політиці", особисто мені здалося, що Автор є прихованим юлієфаном, хоча я і не з'ясовував цього факту. Це підтверджується ще й тим, що відповідний персонаж дивиться не на своїх головних політичних опонентів, а у бік сонця.

Ну і справді – на картині є сюжетна та художня містеріальність – перехід з одного стану в інший. Сюжетна – в тому, що зображене саме містеріальне дійство. Слід підкреслити: це не політична сатира, це саме містерія. Художня – в тому, як зображені усі ті кольорові цяточки у верхньому правому куті, як сходить сонце, як грають фарби, як співвідносяться холодні та теплі кольори.

З ТОЧКИ ЗОРУ МИСТЕЦТВА...

В картині Олега Мінгальова можна побачити цікавий приклад подолання постмодерністського мистецтва – того самого галімава "contemporary art", ширше – постмодернового художнього (чи антихудожнього?) мистецького дискурсу як такого.

Постмодерн говорить про НЕМОЖЛИВІСТЬ МИСТЕЦТВА, про НЕМОЖЛИВІСТЬ НОВИЗНИ як естетичної та змістовної категорії. Сучасні художники-постмодерністи лише імітують реальність і художній пошук.

В мистецтві художника Олега Мінгальова можна спостерігати цілком суголосне авангардизму намагання подолати як усталені "великі" естетичні канони, так і намагання відкинути постмодернове "перетирання" вже знайдених прийомів, образів та світобачень.

Отже, якщо коротко, я це бачу так.

А ЩО БАЧИТЕ НА КАРТИНІ ОЛЕГА МІНГАЛЬОВА ВИ?

P.S.

Інтерв'ю з Олегом Мінгальовим можна прочитати ТУТ

Побачити відео з картиною та музикою – ТУТ

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.