За світлі українські душі! З Новим Роком!!!

МІЙ РІК – МІЙ "День"-2009

Андрій Окара, політолог, Москва

1. За традицією: Ваш особистий рейтинг знакових подій в Україні та світі за 2009 рік. Які з них зі знаком "плюс", а які зі знаком "мінус"?

Андрій Окара:

Зі знаком "+".

Отримання українським ВПК великого контракту на виготовлення танків для Іраку.

Відкриття нового стадіону у Донецьку та деякі інші позитивні процеси у зв'язку з підготовкою до "Євро-2012".

Сподівання на соціально-економічну модернізацію в Росії (у т.ч. стаття Д.А. Медведєва "Россия, вперед!").

Зі знаком "-".

Серія терактів та техногенних катастроф в Росії.

Інформаційна, а також газова торгівельна війна між Україною та Росією (у т.ч. відео-послання Д.А. Медведєва до України).

Епідемія "свинячого" грипу в Україні.

Смерть багатьох видатних людей (Є. Мірошниченко, Є. Максімова, В. Тихонов, О. Янковський, П. Попович та ін.).

(найконцептуальніший – конструктивістський – шарик з моєї цьогорічної ялинки)



2. Як, на Вашу думку, за останній рік змінилися Україна та українці? Що змінилося конкретно (сподіваємося на краще) у Вашому житті: що нового дізналися? що побачили? чого досягли?

Андрій Окара:

В Україні в 2009 році могла з'явитися контреліта, здатна взяти на себе відповідальність за країну (кажу не взагалі – не абстрактно, а предметно і про конкретні речі). Але цього не відбулося.

За 2009 рік я створив концепцію інтеграції та приходу до політичної влади амбіційних модернізаційних класів в умовах сучасних пострадянських суспільств не авторитарного або слабо авторитарного типу.

Приємно порадувало зростання популярності серед розумних та інтелігентних людей мого блогу на сайті "Української правди".

В Україні у 2009 році не відбулося нічого такого, що б могло справити на мене велике враження. Домінуючі процеси: демодернізація та архаїзація суспільства, поступова втрата у людей надії на осмислене та продуктивне життя, уявлення, що амбіційним людям в Україні реалізуватися неможливо взагалі. А також – повне розчарування в політиці та усіх політиках – безвідносно до політичних вподобань.

3. Хто для Вас "Людина року"?

Андрій Окара:

Ліна Костенко (за тримання довгої-довгої паузи),

Настя Приходько (за несподіваність),

Ольга Богомолець (за ефективне моделювання гармонії – поїздки по дитячих будинках та ін.).







4. Кілька слів про себе та про Ваш "День". Які теми, автори, публікації, знімки, акції зі шпальт "Дня" у 2009 році Вам найбільше запам'яталися і чому?

Андрій Окара:

Читаю "День", на жаль, нерегулярно. Раніше подобалися потуги газети створити навколо себе інтелектуальну ауру, площадку для спілкування розумних інтелігентних людей – щось подібне в кінці 1990-х – на початку 2000-х вдалося зробити московській "Независимой газете". Але, здається, зараз "День" вже втратив подібні симпатичні амбіції.

Запам'яталися цікаві матеріали до 200-ліття Гоголя, щодо надання Донецькому університету імені Василя Стуса, політична аналітика та історіософська есеїстика.

Щодо Гоголя: матеріалів було так багато, що, можливо, доповнивши їх новими публікаціями (одну з яких я сам готовий зробити), було б доречно випустити окрему книжку, як газета "День" це робила раніше з іншими резонансними темами. Наприклад, під назвою "Наш Гоголь".

5. Ваш тост-афоризм (як варіант – малюнок) для великого родинного кола українців у новорічну ніч-2010.

Андрій Окара:

Україна та українці можуть реалізуватися у світовій історії як духовна держава. Бажаю усім українцям духовного просвітління та духовного зростання! За світлі українські душі!

"День", 30 грудня 2009.

P.S.

Усіх читачів цього блогу щиро вітаю з Новим Роком!

Бажаю Нового Щастя та нових політиків!

А також – нового життя, цікавого та прекрасного!

І закликаю залишатися читачами цього блогу, який вже відзначає 300-разовий ювілей!

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.