''СТАРЫЕ КЛЯЧИ''. Перший тур президентських виборів викинув з українського ''політикуму'' зайвий баласт

Як на мене, однин з головних позитивних наслідків для української політичної системи від першого туру президентських виборів – це очищення політичного простору від зайвих персон.

Дорогу в світле майбутнє України було завалено політичними тушами. 17 січня відбулася санація – частину туш було викинуто на смітник (історії).

Перед першим туром я склав свій рейтинг політичного виживання 16-ти кандидатів в президенти (про Тимошенко та Януковича не йшлося; не йтиметься і сьогодні).

Рейтинг було складено на основі синтезу показників за п'ятьма факторами: (1) політичної історії кандидата, (2) рейтингування його політичного іміджу та потенційних можливостей, (3) усередненого рейтингу згідно соцопитуванням листопада-грудня 2009 року, (4) активності передвиборчої кампанії та (5) форми ангажованості від спонсора кандидата (згідно кулуарної інформації).

Отже, тепер час порівняти цей рейтинг з офіційними результатами першого туру – це допоможе зрозуміти перспективи, можливості та особистісні ресурси кожного з політиків.

Підкреслюю, що цифри мого рейтингу – це НЕ ПРОГНОЗ і не рейтинг довіри. Це межа, не досягнувши якої кандидат знижує свій політичний статус і переходить до нижчої ліги – йде у забуття та небуття. Або навпаки – стає крутим та затребуваним політиком.

Отже, перша цифра – моя оцінка мінімального рейтингу, через риску – офіційний результат у першому турі. А також – деякі міркування щодо майбутнього кандидатів у президенти.

1. Богословська Інна Германівна – 3 || 0,41

2. Бродський Михайло Юрійович – 1 || 0,06

3. Гриценко Анатолій Степанович – 3 || 1,2



4. Костенко Юрій Іванович – 1 || 0,22

5. Литвин Володимир Михайлович – 5 || 2,35

6. Мороз Олександр Олександрович – 1,5 || 0,38

7. Пабат Олександр Вікторович – 1 || 0,14

8. Противсіх Василь Васильович – 0,5 || 0,16

9. Ратушняк Сергій Миколайович – 0,5 || 0,12

10. Рябокінь Олег Васильович – 0,5 || 0,03

11. Симоненко Петро Миколайович – 5 || 3,54

12. Супрун Людмила Павлівна – 2 || 0,19

13. [Тимошенко Юлія Володимирівна,]

14. Тігіпко Сергій Леонідович – 7 || 13,05

15. Тягнибок Олег Ярославович – 6 || 1,43

16. Ющенко Віктор Андрійович – 6 || 5,45

17. [Янукович Віктор Федорович,]

18. Яценюк Арсеній Петрович – 6 || 6,96



Богословська Інна Германівна – 3 || 0,41

Видить Бог, Інна Германівна ще улітку мала надзвичайно великі потенції (вона сама знає, які). Таких не мав ніхто з інших кандидатів, навіть "Ю" та "Я".

Вона мала дуже серйозні шанси, якби стала тим, ким вона хотіла стати – лідером "креативного класу", що ось-ось народиться. Але вона залишилася тою, ким ми її добре знаємо – по програмах "Шустер", "Свобода слова" та по скандальних прес-конференціях.

Я не можу собі уявити людей, які в майбутньому вкладуться своїми грошима в Інну Германівну, в її яку-небудь партію або в її політичний проект (хіба що це будуть меценати). Навіть якщо йтиметься про суто політтехнологічний проект, в якому вона повинна буде відбивати електорат в інших політиків (наприклад, стати анти-Юлею) – неефективно відбиває.

Бродський Михайло Юрійович – 1 || 0,06

Михайло Юрійович Бродський колись придумав для себе девіз: "Карлсон вернулся!". У нього нема амбіцій бути фронтменом якогось великого політичного проекту, тому його результат у першому турі і не очікувався більшим – він не стане ударом по його майбутньому в політиці та в навколополітичних сферах. Сало як сало, результат як результат. В будь якому разі, амплуа "Карлсон" або "Поручик Ржевський" залишається актуальним, а його лідерство в цій ніші поки що ніхто не заперечив.

Гриценко Анатолій Степанович – 3 || 1,2

"Перший непрохідний" кандидат Анатолій Грищенко розчарував, але розчарував не своїм результатом, а своєю бездарною кампанією. Навіть дивно, будучи чоловіком такої дружини, так дешево (в концептуальному відношенні) злитися. Тож, стало зрозуміло, що в нього є лише один єдиний ресурс. Це не газета дружини та тестя, не інтелектуальний ресурс Центру ім. Разумкова, не власна тіпа програма розвитку України, не підтримка армії та офіцерського корпусу. Його ресурс – це амплуа "приличного человека". Мені важко сказати, наскільки таке амплуа органічне для нього та відповідає його сутності, але протягом певного часу він ще зможе капіталізувати свій імідж.

Костенко Юрій Іванович – 1 || 0,22

Ці люди – умовно кажучи, "колективний Костенко" – намагаються монополізувати дискурс українства і визначати, що є "дуже українським", а що є "антиукраїнським".

Проблема не в тому, що Костенко любить Україну.

Проблема в тому, що він її любить із слабких позицій, і свою слабину він намагається приписати всій Україні – нав'язати їй дискурс ущербності та неповноцінності (інколи це робиться під гаслом боротьби з неповноцінністю та другорядністю).

Слогани серії Костенка "Обирай українське, бо воно своє" є чи не найгіршим креативом усієї цієї рекламної кампанії кампанії. І в цих слоганах – уся концептуальна обмеженість рухівсько-тарасюковсько-костенківсько-ющенківських українофілов.

Сильні, просунуті, суб'єктні політики написали б, приміром, таким чином: "Обирай українське, бо завдяки нашим з тобою зусиллям воно стане найкращим у світі".

Мізерний результат свідчить про те, що Костенко залишає актуальний політичний процес. Ніякі спонсори в нього більше не вкладуться, ніякий електорат не проголосує за його партію. Його шанс залишитися в політиці – бути в якомусь передвиборчому блоці на других ролях.

Литвин Володимир Михайлович – 5 || 2,35

Результат Литвина свідчить лише про дві речі. Перша: цій країні Литвин не потрібен. Або так: Литвин потрібен не цій, а якійсь іншій країні. І не факт, що ця загадкова країна знаходиться саме на цьому глобусі. Друге: саме через цю невтішну правду Литвин буде робити що завгодно – гризти землю, відстрілюватися до останнього патрону або, як Олександр Матросов, кидатися на дзот, аби не допустити розпуску Верховної Ради, оскільки у нього більше нема шансів переобратися і провести в Верховну Раду ще один Блок Литвина.

Чи є для нього політичне життя після Верховної Ради? Окрім його маргінальної партії, у нього є, як мінімум, декілька цікавих запасних квазіполітичних площадок – Академія наук, Київський університет та "Український Форум".

Але дуже важко уявити людей, які готові будуть коли-небудь в майбутньому розщедритися на беззмістовну жовто-червону білбордну рекламу з чоловіком, чий вираз обличчя нагадує орла з державного гербу США.

Мороз Олександр Олександрович – 1,5 || 0,38

Колись я його вважав надією нації. Колись я вважав подонками всіх тих, хто чинить йому опір і підтримує Леоніда Кучму.

Мороз подав гарний приклад, як можна ледь не з пророка та надії нації перетворитися на політичну золу – тепер його результат можна порівнювати не з результатом Литвина чи Яценюка, а з результатами Пабата та Василя Противсіх. У Мороза були шанси врятувати свою репутацію ще у 2006 році – треба було пояснювати, що свій роковий крок він зробив для того, аби помирити "Вітю" та "Юлю". Тепер він виявився абсолютно нікому непотрібний. Якби він не брав участі в цих виборах, в недалекому майбутньому він би міг ще якось "розводити" спонсорів на фінансування СПУ. Тепер – більш ніж сумнівно.

Пабат Олександр Вікторович – 1 || 0,14

Олександр Вікторович Пабат створив якийсь черговий фронт порятунку країни. Його оточення твердило, що весь їхній креатив було вкрадено штабом Яценюка. Якби Яценюк справді становив би якусь загрозу для Януковича чи Тимошенко, отут би Пабата і включили б – як анти-Яценюка. Але анти-Яценюком став сам Яценюк.

Проте, Пабат, не дивлячись на викинуті на власну розкрутку чималі гроші, так і не став частиною українського "політикуму" – себто політичної еліти та політичної тусовки. Він – класичний маргінальний політик-початківець, який хоче когось рятувати, когось вести в світле майбутнє, але ще не вирішив – кого саме і в якому напрямку знаходиться те саме світле майбутнє. Головне – процес, а не результат.

З тим результатом, який він отримав, він може продовжити політичну кар'єру лише за двох умов: або його візьмуть кудись у виконавчу владу (як варіант – на прохідне місце в чужий список у нову Верхову Раду в разі дострокових виборів), де б зміг яскраво заявити про себе, або висунути якусь дуже потужню ідею розвитку України. Третій шлях – це вічна маргінальність на чолі з якоюсь кишеньковою партією, що фінансується з власного бізнесу.

Противсіх Василь Васильович – 0,5 || 0,16

Василь Васильович Противсіх, незаконна дитина свинарки на прізвище Лідія Степанівна Вона, виявився абсолютно ніяким кандидатом, креативу якого не вистачило навіть на прикольний біл-борд. А ця кампанія, як ніяка інша, надавала безліч матеріалу для жартів, стьобу, іронії. Якби хотів, Противсіх міг би стати народним героєм – як баба Параска. Але, очевидно, законні "батьки" Противсіха "народили" його не для стьобу, а з чітким політтехнологічним завданням – збільшити кількість людей Януковича у виборчих комісіях.

Навіть якщо свою місію він виконав і все своє отримав, за його кампанію мусить бути соромно не лише перед виборцями, але й перед власною родиною.

Ратушняк Сергій Миколайович – 0,5 || 0,12

Сергій Ратушняк був цікавий своїм спонсорам як технічний кандидат з одною-єдиною функцією – мочити Яценюка по "п'ятому пункту". Але Яценюк сам себе знищив, тож підстраховка з боку Ракушняка виявилася зайвою.

Проте сама його участь у президентських виборах у самому Ужгороді може збільшити його перспективи на найближчих місцевих виборах. Бо ніяких інших перспектив у політиці в нього немає.

Рябокінь Олег Васильович – 0,5 || 0,03

У нього був шанс заявити про себе – як про представника нового та амбіційного покоління українського суспільства. Покоління, яке втомилося від невизначеності та ідіотизму діючих політиків.

Але замість цього Рябокінь поклав до своєї колекції понтів та фалоімітаторів ще один "гаджет" – мовляв, я ще й на президента обирався. Суспільний потенціал цього молодого чоловіка показав, що він може існувати у політиці, але навіть не на других, а на третіх-четвертих ролях.

Симоненко Петро Миколайович – 5 || 3,54

Важко повірити, що колись, ще зовсім недавно, усього з десять років тому, на виборах 1999 року, він тримав у своїх руках і Кучму, і тоді майже всесильного Мороза, і всіх-всіх-всіх. Особисто я доклав зусиль, аби з Москви йому подзвонили всілякі Зюганови-Купцови і капали на "мозги" – мовляв, "Пєтя, снімайся, ти нє прайдьош!". Тепер же він не те що Кучму з Морозом – навіть і партію у руках не тримає (проте, змінив її на симпатичну журналістку). Оскільки проект КПУ – це не міцна велика корпорація, а невеличке ООО, комунізм в Україні буде жевріти рівно до пенсії Симоненка.

Супрун Людмила Павлівна – 2 || 0,19

Людмила Павлівна Супрун пишається тим, що у неї найменший серед політичної тусовки негативний рейтинг і що ніхто з опитаних не може уявити з неї диктатора та узурпатора.

Перспективи як обираємого політика у неї нема (це ж стосується і НДПУ), але усі її таланти та зорієнтованість на принципи "фізичної економіки" можуть допомогти їй, послідовниці академіка Вернадського, проявитися у виконавчій владі. Якщо президентом стане Тимошенко, Людмила Павлівна неодмінно буде якимсь міністром.

Тігіпко Сергій Леонідович – 7 || 13,05

Тигіпко – улюбленець Фортуни. Йому в житті пощастило кілька разів – він вчасно зник на п'ять років з політики. Потім він вигідно продав свій банк. Він мріяв отримати на виборах третє місце – він його отримав, причому, з суттєвим відривом од четвертого.

При цьому він один з небагатьох, хто апелював не лише до рекламних понтів, а до яких-неяких, але осмислених ідей розвитку країни (я б їх покритикував трохи, але в змаганні, в якому змагається лише один учасник, він приречений стати переможцем).

Тепер він – чи не ключова фігура передвиборчих домовленостей перед другим туром.

Якщо президентом стане Тимошенко, він, певно, таки стане прем'єром. Якщо Янукович – стане конкурентом Януковичу, отже, прем'єром стане хтось інший – наприклад, Азаров.

Тягнибок Олег Ярославович – 6 || 1,43

Хоч Тягнибок отримав невеличкий результат, але він один з небагатьох, хто апелює не до власної волі до влади або бажання збагатитися, а до системи яких-неяких, але ідей і системи цінностей.

Його результат був би більшим, якби його "ядерний" електорат не відібрав би напередодні виборів сам Віктор Ющенко, який кілька тижнів вів міцну кампанію на Галичині у сільській місцевості.

Олег Тягнибок, безперечно, має своє майбутнє у політиці. Сумнівно, що воно буде великим, але, певно, стабільним і гарантованим – на електорат у кілька відсотків він може сподіватися за будь-якої погоди і будь-яких обставин.

Попри стабільний електорат юних ідеалістів, він потрапив у нішу тих політиків, в існуванні яких зацікавлені впливові зовнішні або внутрішні сили. Наприклад, в існуванні Жириновського як "каналізатора" націоналістичного електорату зацікавлений Кремль. В існуванні Тигнибока як "пугалки" для східноукраїнського електорату завжди будуть зацікавлені "донецькі", в його існуванні як інструмента для демонізації України як такої завжди будуть зацікавлені російські або якісь інші закордонні замовники. Так що своє майбутнє в українській політиці він вже заробив.

Ющенко Віктор Андрійович – 6 || 5,45

Результат Віктора Ющенка є рекордом як для діючого президента – так мало, здається, ніхто не набирав.

Але, з іншого боку, сам факт, що він чесно програв, а не став призначати собі "преемников", свідчить про зростання української політичної системи в цілому.

Якщо в Україні збережеться поліархічна модель влади і за нового президента, цей факт може стати політичним капіталом нового Віктора Ющенка – Ющенка пост-президента.

Йому можуть втовкмачити, що він має шанс провести до Верховної Ради політичну партію. Я навіть можу уявити тих людей з зайвими грошима та політичних самогубців, які вкладуть у подібний проект кровно зароблені мільйони (не обов'язково йтиметься саме про власну кров).

Але у нього є і більш цікава перспектива – стати символом української поліархії та покровителем українських історичних та мистецьких об'єктів.

Яценюк Арсеній Петрович – 6 || 6,96

Тепер вже він нікуди не зникне з української політики, але його доля у найближчі роки – бути вічним розчаруванням електорату.

З його нинішнім потенціалом він здатен непогано розкрутити партію – і на виборах до місцевих рад, і до ради Верховної.

Питання в тому, як довго він зможе експлуатувати свій нинішній імідж і залишатися "навеки десятнадцатилетним" – в амплуа "вічно молодої надії".

Таким чином, перший тур став реальною санацією українського "політикуму". З 16 політиків, відсіяних на першому турі виборів, шанс на повноцінне продовження політичної кар'єри мають лише двоє – Тигіпко та Яценюк.

Можливість продовжити кар'єру у "в'яло-текучому" або невизначеному форматі (в амплуа маргінального політика чи на посаді у виконавчій владі) мають восьмеро – Бродський, Гриценко, Литвин, Пабат, Симоненко, Супрун, Тягнибок, Ющенко

Не мають серйозних шансів на продовження політичного життя шестеро – Богословська, Костенко, Мороз, Противсіх, Ратушняк, Рябокінь.

главред

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.