450 записів на цьому блозі: чи варто продовжувати?
Кожен раз, коли на цьому блозі трапляється, як і зараз, невеличкий ювілей, намагаюся загадати найцікавіші публікації тут та поскаржитись на українські ЗМІ, які не друкують моїх текстів.
Мені було очевидним, що в Україні і за Кучми, і за Ющенка була міцна цензура.
Вона була не так політичною, як ідеологічною, "форматною", інтелектуальною (в смислі, що інтелектуальні тексти посилали у пішохідні мандри – разом з авторами).
Зараз з'явилася ще й суто політична цензура.
Наприклад, стало небажано публічно згадувати про судимості Януковича.
Закрили кілька програм політичного спрямування – на дротовому центральному радіо – шоу Володимира Яворівського, "5 копійок" на 5 каналі, кудись подівся "95 квартал" та ін.
Багато журналістів та редакторів стали самі собі цензори.
А це – найгірше.
Мої московські земляки – ті самі, що свого часу придумали "тємнікі", зараз повернулись в Україну з новим винаходом – "устнікамі".
Особисто для мене в Україні збільшилося коло видань, де я став "небажаним" автором або "напівбажаним" – це коли, приміром, заохочуть писати про культуру, музику чи історію, а на будь-які політичні теми – спасіба, нє нада.
Коли я написав листа до Інни Богословської з приводу телеканалу "ТВі", усі видання, куди я це запропонував, послали мене на... (але, справедливості заради, слід зауважити, що послали дуже коректно).
Деякі московські колеги, які ще донедавна із захопленням говорили про політичну систему України, зараз кривляться – мовляв, ми думали, Україна – це справді країна з ІНШОЮ СОЦІАЛЬНІСТЮ, відмінною од російського владного моноцентризму. А, виявляється, Ющенко – то український Єльцин, тільки тормознутіший.
Зараз я вже не певен – чи варті мої зусилля та час, витрачені на підтримку цього блогу, результату?
Чи цікаво його читати?
Які були б побажання та ідеї?
На цьому блозі не так давно з'явилася нова рубрика – про концепції "Русского Мира". Сподіваюся, вона буде поповнюватися. Принаймні, зараз є ще кілька не опублікованих текстів – як моїх власних, так і чужих.
Дуже хочу писати про сучасну актуальну українську та російську музику, хоча не вистачає часу.
Такі от думки.
Позавчора сповнилося 80 років Павлу Романовичу Поповичу – вже рік минув по смерті, а не віриться... Ось мій текст про нього (2009)
Найцікавіші тексти помеж останніх 50-ти (з 20-х чисел червня ц.р.):
Соавтор закона о языках – друг и политический сын Кагановича
Письмо Инне Богословской (то самое, которое отказались печатать все газеты и сайты, и которое вызвало огромное количество отзывов – всех, кого угодно, кроме самой Инны)
Украину ждет дефолт?
Новая экономическая стратегия для Крыма
Украинские художники пишут президенту
Нина Матвиенко, Игорь Матвиенко, Валентина Ивановна Матвиенко и телеканал "Интер"
Сергей Есенин поздравляет Николая Левченкова из Донецка со своим 115-летием
30 лет без Высоцкого (обращаю внимание, что мой основной текст о Высоцком на блоге еще не публиковался – скоро будет)
Дмытро Гнатюк о присоединении Западной Украины (для российских читателей) (Этот текст вызвал лавину отзывов в интернете)
Почему политрежим Януковича похож на бетономешалку
РусМир-1: патриарх Кирилл
РусМир-2: Александр Неклесса с новой оригинальной концепцией
РусМир-3: Сергей Градировский (весьма неожиданный вигляд на проблему)
РусМир-4: Ирина Магрицкая из Луганска
РусМир-5: Игорь Рудич и Руська цивилизация
РусМир-6: патриарх Кирилл, патриарх Варфоломей, Ющенко
РусМир-7: Яценюк и Окара
РусМир-8: Гитлер
Бандера и Россия
Музыкальный продюсер Сергей Халецкий на собственной шкуре понял, что такое государство
Почему Тимошенко проиграла осьминогу Паулю
Васыль Стус – тоже "донецкий"
Украинцы – снова бездержавная нация
In Memoriam: Алла Дмытрук
In Memoriam: Крымский Сергей Борисович
In Memoriam: Марио (Сергей Звенигородский)
Каталог попередніх 150 текстів з цього блогу є ТУТ:
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
