Російський політолог Андрій Окара: Події у Львові – приклад ''рефлексивного управління'' та ''керованого хаосу''
Події у Львові на 9 травня – яскравий приклад так званого "рефлексивного управління" – це коли управляють об'єктами, які самі думають, що вони є суб'єктами і що вони самі вирішують – що і як треба робити.
Адже і "Родина", і "Свобода" (принаймні, на рівні рядових членів) вважають, що вони – круті, що вони робили "святу справу" – хотіли пом'янути полеглих ветеранів або не допустити у Львіві демонстрації радянських символів.
Треба визнати, що емоційно можна солідаризуватись з обома позиціями, оскільки саме під червоним прапором було переможено фашизм та Гітлера – не під нинішнім російським (а тоді – власівським) чи червоно-чорним бандерівським.
Але саме під цим прапором в Галичині було вчинено терор проти місцевого населення – після 1939 року, саме під ним проходив Голодомор та багато чого іншого, про що без сліз важко згадувати.
Антична трагедія – це коли праві обидві сторони конфлікту.
Але в даному випадку йдеться не про античну трагедію, а про досить зрозумілу і нехитру технологію зовнішнього управління: ті, хто зараз, після 9 травня, на повному серйозі намагаються довести моральну чи політичну правоту "родінців" чи "свободівців" – чинять неморально та неадекватно. Оскільки задовго до 9 травня було зрозуміло, хто туди збирається їхати і з якими намірами. І що це не має аніякого стосунку до пам'яті загиблих.
Зрозуміло, що і "Родина", і "Свобода" грають на свій електорат і на свій імідж та рейтинг – за рік до парламентських виборів. Але в даному випадку програла Україна, її імідж на Заході і в Росії, влада як така, Янукович як президент – всі вони лише втратили.
Виграли всі ті іноземні "доброзичливці", хто хоче "вступити" Україну в різноманітні союзи, хто хоче позиціонувати її як країну, де відроджується фашизм і т.ін.
Ну а українська влада замість остогидлої "мовної" теми отримала новий довгограйний мислевірус – про червоний прапор, яким тепер можна відволікати суспільну увагу од реальних соціально-політичних та економічних проблем.
Я не знаю, чи хто-небудь фінансував "Свободу" та "Родину" з-за кордону. Самі керівники цих організацій це жорстко заперечують. І в це можна охоче повірити: навіщо людям платити за те, що вони готові безкоштовно зробити? В цьому і полягає феномен "рефлексивного управління": люди думають, що вони працюють на свій рейтинг, а реально – вони працюють на послаблення та знищення своєї країни.
Ліна Костенко влучно зауважила, що от, приміром, в Чорнобилі, куди вона часто їздить, пам'ятники Перемозі зовсім вітхі, потребують оновлення.
Якби "родінци" справді б хотіли вшанувати пам'ять, а не нарватися на скандал та піар, то хай би собі їхали в Чорнобиль – там реально потрібна їхня пам'ять про загиблих у війні. Але чомусь не їдуть...
Андрій Окара, спеціально для "Українського журналу" (Прага)
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
