В Страсбургском концерте в поддержку Юлии Тимошенко будут петь группы ''Лесоповал'', ''Воровайки'', Анатолий Полотно, Стас Михайлов, Елена Ваенга, Михаил Шафутинский, Александр Розенбаум?
Тільки що говорили по радіо "Свобода" – з п. Віталієм Портніковим та п. Сергієм Проскурнею – відомим театральним режисером. Говорили про сьогоднішній концерт класичної музики, який в Страсбурзі дадуть зірки світової музики – Марта Аргеріх, Євген Кісін, Гідон Кремен, Міша Майський, Роман Кофман та інші (нібито, буде там і Анатолій Кочерга). Буде гратися симфонія N4 "Лос Анжелес" геніального естонського композитора Арво Пярта, присвячена Ходорковському.
Ніби також буде гратися і симфонія N14 Дмитра Шостаковича – це не дуже відома симфонія, і не дуже характерна для цього жанру – там співають; її композитор написав в лікарні наприкінці 1960-х, і присвячена вона смерті – на вірші різноманітних поетів – від Пушкіна до Гійома Аполлінера (до речі, один з номерів називається "Ответ запорожских казаков Константинопольскому султану").
(Я не зовсім прозоро висловився з приводу радянських звань "народний артист", "народний художник" та ін. В СРСР вони визначали місце людини в радянській "Табели о рангах" і міру матеріального забезпечення. Зараз це нібито дешеві понти та "симулякри". Але не зовсім так: ці звання таки мають значення – але не у стосунках з слухачами / глядачами, а у стосунках з державою: на розмір пенсій, комунальні пільги та інші подібні речі ці звання таки впливають.)
В Росії ще з радянських часів висока класична культура сприймалась як засіб пропаганди та Soft Power, тому ставлення до неї помітно краще, ніж в Україні.
Нинішній політичний режим, звісно, не сильно переймається акцією музикантів на підтримку Ходорковського – гадаю, жоден з центральних російських телеканалів про неї навіть не згадає (пряма трансляція в Росії обіцяна лише по "нішевому" телеканалу "Дождь"; в Україні трансляція по TVi).
Але помітно, що ГУМАНІТАРНО ВПЛИНУТИ НА РОСІЙСЬКУ ВЛАДУ ХОЧУТЬ ЗА ДОПОМОГОЮ ВИСОКОЇ КУЛЬТУРИ.
В Україні таке неможливе в принципі. Тому, і ми про це говорили, українські культурні генії та таланти емігрують не лише на Захід, а й у Росію, де справи подібні, але ну не такі катастрофічні, як в Україні.
Україна нікому в світі не потрібна – окрім самих українців.
Більше того, інші країни намагаються стерти Україну – як з політичної, так і з культурної карти. Тому Україна як культурний мінус-простій, в принципі, усіх за межами країни задовольняє.
Аж ніяк не бажаю Юлії Тимошенко (як і будь-яким іншим українським політикам) повторювати траєкторії біографії Ходорковського, аби її називали "українським Ходорковським".
Але якщо уявити подібний міжнародний концерт – на підтримку українських політичних в'язнів (переслідуваних) у Страсбурзі, то, аби це пройняло українську владу, треба туди кликати не Гідона Кремера та Арво Пярта, а трохи інших музикантів: Олександра Розенбаума, Михаїла Шафутинського, Стаса Михайлова, Єлену Ваєнгу, Анатолія Полотно, групи "Лесоповал" та "Воровайки".
Такий концерт точно не залишиться непоміченим!
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
