Михайло Стороженко: Секретна місія Табачника, або МОНстр і ''мовчання ягнят''

Автор: Михайло Стороженко, голова Ради незалежних залізничників (Харків)



Ви мабуть думаєте, що ці роздуми містять якусь іронію?

На жаль, ні.

На моє глибоке переконання, Міністерство освіти та науки останнім часом все більше набирає рис некерованого творіння, з невгамовним апетитом, дії якого засвідчують чітко виражений інстинкт до пожирання матеріальних, моральних та фізичних тіл. Монстр.

Як відомо, світова практика зобов'язує освітянські міністерства нести відповідальність за стан освіченості своїх суспільств. Вони наділені великим правом та честю навчати і виховувати покоління, які будуть примножувати матеріальні і нематеріальні блага своїх держав. А в народі кажуть "що посієш, те й пожнеш". Таким чином, можна стверджувати, що Табачник відповідає у т.ч. за те, якого рівня кадри будуть в Україні не лише сьогодні, але й через 10-20 років. Як бачимо, місія у нього колосальна, але схоже, це його зовсім не цікавить...

У листопаді 2011-го всупереч усім дозволеним регламентам Міносвіти вносить на засідання Уряду Розпорядження із завуальованою назвою "Деякі питання управління вищими навчальними закладами". "Деякі питання" виявились кардинальними для майже всіх галузевих міністерств:

http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1191-2011-%F0

Даною постановою всі вищі навчальні заклади, що перебували в управлінні Мінздраву, Мінагрополітики, Мінінфраструктури та інших центральних органів виконавчої влади з 1 січня передають в управління Міністерства освіти.

Це розпорядження відразу ж визвало ряд критики збоку профільних вишів, бо вони в очі не бачили навіть його проекту. Студенти миттєво зібрали понад 100 000 підписів з вимогою не забирати вузи у міністерств. Кажуть, до Нового року усе ніби згладилося, що передача відтермінована до 2015 року, але на різдвяні свята, коли усі зацікавлені особи відпочивали, Табачник почав втілювати дане рішення у життя, обдуривши таким чином усіх.

Мало того, викладачі одночасно залишились лікарями, керівниками лабораторій, виробничниками. Не з'ясованими виявились ряд питань щодо діяльності баз практик для медичних, аграрних, транспортних вузів та навчальних клінік, дослідних полів, навчальних експедицій, навчально-практичних центрів та ін.

Але найбільшим наслідком злісної постанови стане різке зниження якості освіти в Україні, ми ризикуємо випускати не тримавших у руках шприца медиків, не бачивших землі аграріїв чи ніколи не бувших у локомотиві залізничників. На те освіта і галузева, бо у даному випадку теорія і практика просто невід'ємні. Політичні протистояння та бюрократична система не дозволять одному студенту у процесі навчання одночасно у повному обсязі користуватися благами різних міністерств і через це постраждають, як завжди, прості люди і держава в цілому.

Весь інтерес МОНу поки що зійшовся виключно на матеріальних питаннях. Лише уявіть собі, ще 47 університетів і академій та 52 технікуми і коледжі тепер належать МОНстру. Поки міністри, зайняті своїми галузевими проблемами завершували рік, бюджет МОН у 2012 році зріс на десятки мільярдів гривень. Це хіба не свідчить про ненажерливість монстра? Ще передача не відбулася фактично, а мільярди уже в нього.

Хоч постанова і суперечить державним інтересам, простій логіці і взагалі – здоровому глузду, але справу зроблено. Дмитро Володимирович – відомий політичний гравець... А українські владні політики вирізняються тим, що досить часто непродумані дії пояснюють, ніби, вимогою Президента, що саме такою бачить реформу Віктор Федорович і т.д.

Яка ж висока мета рухає такими "реформами"? Чому усі мовчать? Невже руйнація – це покращення життя вже сьогодні?

А може Україні потрібні всюди мовчазні ягнята, от і випустили на них МОНстра?

Автор: Михайло Стороженко, голова Ради незалежних залізничників (Харків)

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.