Художник Олег Мінгальов: ХУДОЖНІЙ ВИКЛИК ДОБИ. відкриття виставки (Віктор Пінчук нервує у своїй київській галереї)

ЗАВТРА, 9 березня, у день народження Тараса Шевченка, Полтава знову стане культурною столицею України: відкривається виставка сучасного художника Олега Мінгальова.

Одна його картина вже вплинула на історію України.

В концептуальному відношенні він цікавий насамперед як концептуальна альтернатива дегенеративному мистецтву розпаду та дегенеративному катарсису, як мистецтво, в якому бурлить життя – що особливо цінно у наш деградаційний, постмодерний, знесилений час...

Приходьте – о 14.00...

Відкриття виставки Олега Мінгальова

"Азбука стилів"

9 березня 2012 року

о 14-00

Галерея мистецтв

м. Полтава, вул. Фрунзе 5

виставка "Азбука стилів" буде відкрита для

огляду з 9-го березня до 25 березня 2012





Твори Олега Мінгальова з початку 90-х ХХ-го ст. продаються на

аукціонах "Phillipps" та "Christies". Проте українці можуть не тільки

творити мистецтво, але також його цінувати та зберігати, тобто бути

цікавими колекціонерами.

"АЗБУКА СТИЛІВ" Олега Мінгальова

Авангард на початку 20 століття з хлоп'ячим запалом відкинув в

цілому мистецтво попередніх епох, однак, усвідомивши, що замахнувся на

Небо, став називати продовження традиційних стилів в сучасному мистецтві

- кітчем, тим самим проклавши дорогу для поп-арту, найбільш улюбленим

різновидом якого і понині в Москві і особливо Києві є – так званий

гіпер-реалізм. Апріорі авангард канонізував і освятив – абстракціонізм,

кубізм, експресіонізм, сюрреалізм. На виставці "Азбука стилів"

представлена також інсталяція "Апогей епохи Відродження", котра

складається з двох артефактів: "Монна Ліза Джоконда" та "Дама з

горностаєм". Ця інсталяція порушує питання – чи є насправді класицизм

кітчем? Або ж його в контексті нашого часу примусово нав'язують в якості

кітчу як такого.



... Анти-буржуазний дух авангарду поступово розвіювався, оскільки

основними клієнтами, цінителями і колекціонерами новітнього мистецтва,

котре щоразу намагається висловити дух часу раз у раз вигаданими ізмами,

як і раніше були і є все ті ж буржуа. Первісна установка авангарду на

пролетаріат в загальному провалилася, виродившись в соцреалізм -

безглузде поєднання авангарду та кітчу (масового смаку, що, як правило,

не страждає вишуканим смаком еліти).

Пізніше своєрідною реакцією на соцреалізм у Радянському Союзі

виявився соц-арт, що став по суті міжнародним стилем.

Фашистський стиль отримав найбільш повне вираження в живописі та

архітектурі Італії Муссоліні; в цілому об'єднавши тенденції і форми

футуризму з класицизмом. Неокласичне мистецтво Третього Рейху

цілеспрямовано ілюструвало антропологічні положення та ідеологічні

установки теорії націонал-соціалізму та разом зі сталінським химерним і

помпезним кітчем також апелювало до недолугої теорії Дарвіна "Про

походження видів", котра подібно Сніжній королеві зачарувала як правих

так і лівих соціалістів. Цей стиль справив невимовне враження на

китайців та корейців, які до цього часу не можуть цілком від нього

оговтатись та звільнитись.



Проте, у тіні виявилося явище метафізичного реалізму, яке, на

наш погляд, було найбільш природним і органічним продовженням

європейської традиції, що йде через класицизм, символізм і модерн,

відомий також під назвою сецесії, а потім перетікає в арт-нуво і

арт-деко.

Постмодернізм кінця 20 ст. спробував освоїти експериментальний

дух епохи, напрацювання стилів, часом іронічно їх перефразовуючи.

Постмодернізм, що виник як антитеза модернізму (тут авангарду),

котрий відкривався для розуміння лише еліт, наділяє Всьому і Вся в

ігрову форму, використовуючи в якості основного інструменту іронію,

скорочує відстань між масовим і елітарним споживачем, синтезуючи "верх"

і "низ", архаїку і футуристичне в якийсь новий універсалізм.

Постмодернізм владно, часом безпринципно, але разом з тим -

парадоксально еклектично цитує і використовує мови минулих цивілізацій,

грає готовими образами (встановленими формами) – штампами, шаблонами,

канонами та іконами стилів, знищуючи і висміюючи, воскрешаючи і

відроджуючи з попелу і праху небуття, марноти і суєтності існування.

Постмодерністичні полотна майстра також представлені в

експозиції "Азбука стилів".

Дуалізм Олега Мінгальова, його власний оригінальний стиль, який

був вперше маніфестований цьому світу в 1982 році у Москві, має витоки в

традиції модерну і метафізичного реалізму, часом ще глибше йдучи в

гностичну традицію давнини, вказуючи на циклічність, повторюваність

часів.

В експозиції полотен "Азбука стилів" представлено контекст,

культурний ландшафт з його різноманіттям стилістичних установок, без

яких майже неможливо уявити творчу лабораторію сучасного художника.

Принципи дуалізму Олег Мінгальов втілює також в драматургії.

Стиль "етномодерн", розроблений художником в кінці 90-х минулого

століття, представлений циклом масштабних полотен, серед яких світову

популярність здобула картина "Альма матір усіх індоєвропейців".

На виставці "Азбука стилів" також є твори, що представляють

витоки творчості. Цей період у творчому доробку майстра можна

класифікувати як неофутурістичний. Створені в період навчання в

Харківському державному художньому училищі (1974-1978), ці речі

осмислюють спадщину авнгарду 20-х років ХХ-го століття. В ранній період

навчання і творчих пошуків Олег Мінгальов в силу збігу обставин проходив

школу конструктивного рисунку у Володимира Івановича Висікайла, який в

свою чергу перейняв принципи цієї своєрідної школи у Григорія

Бондаренка, котрий викладав у Харківському художньо-промисловому

інституті, сприйнявши Традицію безпосередньо від Кузьми Петрова-Водкіна,

а також у Миколи Філонова (прославився своїм аналітичним методом у

мистецтві). Художник та письменник (а також мандрівник!) Кузьма

Петров-Водкін так само, як і український скульптор Архипенко,

безсумнівно зазнав впливу принципів французького художника Сезанна,

котрий своїми відкриттями у мистецтві вплинув практично на весь авангард

ХХ-століття, зокрема на Пабло Пікассо і Матісса. Українська школа

бойчукістів (з її цікавим культивуванням візантійської традиції,

модернізацією її спадщини), яка варварськи викорчовувалися запопадливими

соцреалістами в змові з енкаведистами, також зробила вплив на Олега

Мінгальова.

Однак підіб'ємо підсумки: різні стилі у мистецтві можна

порівняти з різними мовами і культурами. Великі композитори, такі як

Рахманінов і Прокоф'єв, були прекрасними виконавцями і знавцями всіляких

музичних стилів. Їх знання, майстерність і творчий потенціал дали ефект

синергії, виражений в їх суто індивідуальному творчому кредо і практиці

(симфонії, концерти). Як відомо, винахідник стилю абстракціонізм -

Василь Кандинський, був також ученим, який досліджував закони сприйняття

лінії і форми (відповідно, способи зображення на площині) і музикантом,

для котрого його абстрактний живопис став своєрідним нотним записом.

Звичайно, не тільки в демонстрації новітніх авторських стилів

Олега Мінгальова (дуалізм, неофутурізм, етномодерн) позначається

індивідуальність художника. Несподівана манера осмислення і прочитання

вже напрацьованих стилів безумовно і виразно говорить про неповторність

почерку. Великий новатор композитор Скрябін вперше заявив про синтез

мистецтв, передбачивши мистецтво майбутнього. Особистість Скрябіна нам

подарувала епоха Модерну, так званий Срібний вік, куди безпосередньо йде

корінням творчість Олега Мінгальова. Видатні постаті в області живопису

(епоха Модерну) Ходлер і Клімт ще не достатньо повно були усвідомлені

нашими сучасниками; ця Традиція має продовження і новітнє своєрідне

переломлення та відбиття в циклі монументальних полотен Олега Мінгальова "Синергії".

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.