Втеча від війни як пригода
Втеча у безпечне місце додає ейфорії, бо зберігає життя. Згодом ейфорія згасає і відбувається розгортання трагедії. Трагедія полягає у зіпсованій якості збереженого життя. Дах над головою, теплі речі та гаряча їжа не можуть компенсувати біль від невизначеності терміну розриву зі своїм простором та середовищем. Сьогодні ті, хто давно евакуювався, починають губитися у роздумах: шукати нове житло і роботу на новому місці чи вірити і сподіватися на швидке повернення додому? Будь-який натяк на формування осілості лякає людей.
Коректна відповідь – не втрачаючи надії на швидке повернення додому потрібно шукати нове житло, нову роботу, нову освіту, будь-що, так, ніби нове місце має стати постійним. У перспективі осілості немає нічого страшного. Тим більше, якщо ви в Україні, на своїй землі. Відтермінування звичного плину життя шкодить і особистості, і країні. Зараз не можна жити перечікуванням. Зараз вкрай необхідна адекватна діяльність кожного на своєму місці.
Тепер у моїх дітей нові класні керівники, нові шкільні чати, нові однокласники. Вони придбали нові зошити, нові канцелярські приладдя. Починається дистанційний освітній процес у Чернівецькому ліцеї. Діти природньо більше налаштовані на пригоди. Сприймати вимушене переселення як пригоду потрібно вчитися і дорослим.
