Кордони існують. Про майбутню військову присутність України на території Росії

Після ударів по аеродромах, вибухів та пожеж в тилу Росії, вкотре постає питання – чи українці прагнутимути війни на території Росії після звільнення своїх територій?

Авторитетні інфлюенсери підкидають мільйонам думку про те, що Росії не існує як такої, а отже і кордонів Росія не має, і чому б нам вже не розбити їх всередині. Важко сперечатися з історичними фактами та хронікою державотворення північного сусіда. Та чим ми тоді кращі від росіян, які за таким же принципом занурені у далеке минуле щодо України, і до того ж плювали на систему непохитності кордонів, що склалася після Другої світової війни?

Тим, що сотні тисяч із нас загинули, а мільйони стали переселенцями? Це не робить нас кращими. І, тим більше, не підносить нас над системою правосуддя, яку, доречі, Україна сьогодні актуалізує як ніхто у світі. Злочини мають бути доведені, а злочинці покарані. Аби це відбулося, маємо пам'ятати – не абстрактні тувинці, алтайці, петербуржці підтримують Путіна, а конкретні росіяни; не абстрактні чеченці, москвичі, буряти вдерлися в Україну, а конкретні росіяни; вони ж тим самим порушили не абстрактні морально-етичні норми, а конкретні кордони.

Кордони існують.

Голос України, який виразно звучить у світі про систему безпеки та миру, про невідворотність покарання, легко втратити, якщо разом із відстоюванням цінностей і фокусуванням на викликах, перемикнутися на бійню заради помсти.

Тож чого насправді прагнуть українці?

За даними групи "Рейтинг", сьогодні лише близько п'яти відсотків українців бажають війни на території Росії після звільнення своїх територій. Близько п'яти відсотків. З чим нас і вітаю.