Новий формат опозиції
На тлі чавунного поступу влади, яка розпочала торгівлю національними інтересами і дійшла до репресій проти опозиції; на тлі неефективності самої опозиції (у всіх її проявах), яка так і не домоглася виконання жодної із заявлених вимог і подекуди грає в піддавки з владою – маємо велике суспільне очікування на новий формат опозиції.
Валентин Наливайченко із ініціативою "Оновлення країни" може захопити цю нішу – коли реалізує те, що декларує.
Час для появи "адекватної" опозиції – найсприятливіший. З одного боку, нинішня влада в Україні робить усе для того, щоби викликати до себе стійку відразу людей. Тим самим створюється поживний ґрунт для результативної опозиції.
З іншого боку, нинішні опозиційні сили надто залежні від стереотипів, які склалися про них у виборців упродовж останнього часу (особливо в ході президентських виборів). Тим більше, вони бавляться – хто в націонал-радикалізм, хто в "конструктивізм", хто в "єдиного лідера опозиції" – таким чином ллючи воду на млин влади.
Відтак, існує чіткий суспільний запит на силу, спроможну дати адекватну відповідь владі і переконати людей об'єднуватись для захисту власних інтересів.
Адже влада "живе, під собою не чуючи країни". Вона так поспішає перекроїти країну під себе, що задешево сплавляє сусідам те, в чому не розуміє потреби, налаштовує проти себе дедалі більше громадян своєю політикою як на національному рівні, так і на місцях.
Стають дедалі частішими скарги на спроби "донецьких" перебрати під контроль чужий бізнес. Податкова і перевіряючі органи, прагнучи будь-що наповнити бюджет, вдаються до природних і неприродних засобів визиску.
На повний зріст постають примари України зразка до 2004 року – включно з цензурою і політичними репресіями.
У багатьох представників істеблішменту – особливо тих, хто сподівається на якісь милості нової влади – такі кроки викликають страх і бажання плазувати. Чимало громадян готові змиритись із тим, що виглядає невідворотним.
Але таке ставлення влади до країни породжує і протест – даючи шанси на стрімкий успіх тим, хто цей протест зуміє організувати і спрямувати.
Однак перевести цю "потенційну" енергію в дію буде спроможна лише сила, здатна організувати суспільство, допомогти людям подолати страх і знову відчути, що "разом нас багато".
Для цього треба перш за все, щоби люди повірили тим, хто до цього закликає. Над нинішніми політиками вищої ліги тяжіє їх власна історія, часопис стосунків між собою та ті стереотипи, які вони породили про себе чи старанно поширювали про інших.
Найцікавіше, що Наливайченко якраз виглядає таким, який має необхідні уміння. Справа лише за доведенням справою спроможності їх використати.
На посаді глави СБУ такі уміння він демонстрував. Затримані шпигуни (а скандал із затримкою групи офіцерів ФСБ – лише один із епізодів), відстежені і затримані Пукач і Зварич (а також інші, менш відомі загалу достойники); публікація документів, які відкривають правду про Голодомор і національну визвольну боротьбу – показують, що Наливайченко міг із цими завданнями справлятися. Принаймні, на тлі невиразних попередників Наливайченко може пред'явити суспільству результати роботи.
Зараз ці уміння стануть у пригоді – при підтримці місцевих ініціатив і захисті прав конкретних громадян; при налагодженні співпраці з іншими опозиційними силами щодо конкретних дій; при протидії незаконним вчинкам влади на різних рівнях.
Зрештою, появу нового формату опозиції варто лише вітати. Якщо він виявиться дієвим, і стане відповіддю сваволі влади і безсиллю опозиції – виграють усі.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
