Прості рішення
У популістів дуже популярне слово "просто".
Бо легше навʼязувати популярні, хоч і нездійсненні варіанти.
"Відняти й поділити."
"Всіх, хто не згоден – в окопи".
"Думати про простих людей".
Недарма слово "просто" – таке поширене лексиконі нинішньої влади.
"Просто перестати стріляти", певне, увійде в підручники історії.
"Офіс простих рішень", у який було перетворено Національну раду реформ.
Список поповнюється...
... але в реальному житті все якраз непросто. Потребує ретельного аналізу переваг, недоліків і наслідків кожного кроку.
Деякі з рішень нащадкам видаватимуться "простими" – але їх "простота" пов'язана із природністю, відповідністю відповідей викликам і адекватністю рішень вимогам ситуації.
Знаходження таких рішень – мистецтво, що спирається на знання і досвід. І готовність поступитись поточним заради результату для країни.
Президентський же офіс 5-6 менеджерів ігнорує якраз такі рішення. "Прості" через адекватність вимогам.
Натомість витрачає ресурси країни на альтернативи, неефективні для всіх – крім самих авторів.
Прикладів безліч.
I. Дипломатія. Було б "просто" не відштовхувати Петра Порошенка, депутатів, експертів, митців (і не лише "95 квартал") – а залучити їхні спроможності і звʼязки для роботи з партнерами.
Координувати цю діяльність. Оперативно реагувати на зміни в ситуації і настроях у світі.
Зокрема і насамперед, запропонувати вихід із глухого кута (не) запрошення до НАТО. Досвід 2014-19 років показує, що в міжнародній політиці можна знайти відповідь практично на будь-яку проблему. Якщо шукати результат.
"Дипломатичний хаб" на якості і класі переламає дорогий, але одноманітний російський підхід.
Натомість у нас міністр каже, що "втомився битись головою об стінку".
Ну, так головою не битись, а думати треба.
Проте, політичні ревнощі обнулили цю можливість.
ІІ. Співпраця. "Просто" використати можливості, які готові надати сьогодні партнери, для побудови міцних і самопідтримуючих звʼязків. Зокрема, економічних та інвестиційних.
Насамперед, ідеться про використання угод про співпрацю в сфері безпеки, які в нас люблять називати "безпековими гарантіями". Гарантій там нема – але є можливості для якісної активізації співпраці.
У виробництві, спільних ініціативах, інтеграції.
Проте, мислення у владі одноденними піар-кліше зводить цю можливість до мінімальної корисної дії.
ІІІ. Управління. "Просто" створити уряд професіоналів, які не будуть залежні від хотілок і Банкової, і політиків.
Це і є Уряд національної єдності (та порятунку), про необхідність якого експерти говорять уже майже рік.
Сам факт його створення – позитивний сигнал для партнерів: показує європейську якість політичної культури і здатність до дорослих відповідальних рішень.
Проте, страх втратити контроль над ресурсо-бюджетними потоками перекрив цю можливість.
І ходять представники офісних менеджерів, удень з вогнем шукаючи на посади бажаючих серед "своїх".
IV. Кадри. "Просто" залучати найкращих, будувати інклюзивні форми роботи, втягуючи і політиків, і експертів.
Навчати масово управлінців і фахівців для переговорів з ЄС, які ось-ось розпочнуться – наслідуючи приклад наших західних сусідів, які перед переговорами про вступ до ЄС готували переговорників тисячами.
Саме це поставити мірилом освітньої реформи – а не економію коштів чи скорочення кількості університетів.
Проте, небажання втратити контроль за розстановкою кадрів – хай некомпетентних, але своїх – взагалі виштовхує це питання з порядку денного.
V. Енергетика. "Просто" спрямувати зусилля на побудову децентралізованих потужностей. Міні-ТЕЦ, сонячні панелі, теплонасоси, навіть геотермальні станції. Допомогти зібрати кошти. Залучити величезні міжнародні програми (ЄС, Світовий банк, ЄБРР тощо).
Проте, бажання пиляти мільярди платників податків і міжнародної допомоги переважило ці можливості.
VI. Виробництво. "Просто" відкликати всі перевіряючі структури від виробників, які працюють для фронту (від БПЛА до форми і харчування).
Спрямувати енергію перевіряючих на контроль ціни/якості при закупівлі за державний кошт – у взаємодії з громадськими організаціями і медіа.
Паралельно спростити технічні процедури передачі виробів і технологій на озброєння.
Проте, інстинкти захопити все прибуткове і викинути звідти чужих вбиває і цю можливість.
VII. Мобілізація. "Просто" кинути всі інформаційні ресурси в пропаганду рекрутинга. Спростування міфів.
Одночасно запровадити гнучке і швидке реагування на недоліки на службі.
Побудувати систему підготовки рекрутів.
Замінити абсурдності "Української паперової армії" сучасним діловодством, центром якого має бути забезпечення служби кожного військового...
Зрештою, визначити строк і умови звільнення зі служби – щоб кожен і кожна у війську розуміли свої перспективи.
Проте, звичка все робити через не призначені для цього частини тіла, страх і якась дивна недовіра до військових затягує втілення і цієї можливості...
Здавалося б, "так просто", що ще не ясно...
Але бракує ключового елементу. Лідерства. Чи, як у нас модно казати, "політичної волі".
"Простота" кожного з цих варіантів базується на тому, що вони спираються на обʼєктивні сильні сторони українського суспільства.
Але вимагає змін у пріоритетах, звичках і світосприйнятті влади. Для яких "просто"- це зручно для них.
Цим і диктуються їхні рішення. Які найчастіше виявляються хибними.
Зміни по всіх пунктах цілком можливі. Відповідно до Конституції, вони – в руках 230-240 народних депутатів, які могли б створити реальну робочу більшість для вирішення проблем України.
Але для того вони мають – "просто" – побачити очевидне.
Сторінка автора на ФБ:
https://www.facebook.com/rostyslav.pavlenko
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
