21 квітня 2025, 08:51

Хто путін – зрозуміло. Чому не готувались?

Головною подією після 21.04.2019, звісно, є початок повномасштабного вторгнення росії.

Бачу, піднімається хвиля публікацій "путін усе одно напав би".

Це хибна спроба: путін напав у 2014. Питання в тому, наскільки влада була готова до ескалації – і наскільки ефективний опір очікували кремлівські стратеги.

Бо одна справа – прогризати ешелоновану оборону, зайняту мотивованими військами, проходити мінні поля, форсувати річки під вогнем і отримувати ракетні удари по тилу, а зовсім інша – парадним строєм котитися по вільних дорогах чи висаджувати десант проти строковиків Нацгвардії.

І от якраз різниця між цими двома ситуаціями – цілком залежала від свідомих дій влади.

Вина за агресію лежить на путіні – ще з 2014.

А от підготовка до війни – цілком відповідальність Зеленського.

Тим більше, його попереджали і пропонували робити дуже конкретні речі. Але на Банковій слухали голоси з росії і білорусії, ще й хизувалися цим.

Є дуже конкретні рішення: перенесення строків оборонних (зокрема ракетних) програм у 2019-20, згортання / недофінансування Держоборонзамовлення до 2021, фінансування "доріг, а не армії" (навіть хизування цим особисто Зеленського), відведення військ, розмінування...

Сонм замовних кримінальних справ і буйство ДБР, які паралізували цілі сектори оборони: від постачання бронежилетів до розкриття перед рф надходження клістронів для ППО. Так кортіло "накопати на Порошенка", що закопували обороноздатність країни.

Відмова від "приготування останньої миті" – збільшення фінансування ЗСУ для мобілізації, злагодження і забезпечення резерву, виведення військ на позиції на загрожених напрямках...

Саме ці рішення визначили реальний стан української оборони на момент вторгнення.

Чесна розмова про підсумки шести років має включати і ці аспекти.

Бо хто такий путін – відомо навіть дітям. Важливо, до чого ви готуєте країну, маючи такого сусіда

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.

Висновки по літній кампанії

Тої випадок, коли розвивається "інерційний сценарій". 1. Рашистам, з одного боку, не вдалося реалізувати проголошені і розпіарені амбітні цілі "лєтнєго наступлєнія"...

ТЕРОР НА ТЛІ НЕСПРОМОЖНОСТІ

Чим більше деталей убивства Андрія Парубія стають відомі, тим чіткіше вимальовуються висновки. І вони волають про необхідність змін. 1. Ще раз підтверджено, що росія – держава-терорист...

ВИБИТИ ЗУБИ... ЯКЩО НЕ ЛОВИТИ ҐАВ

Сьогодні у Києві день жалоби. Знову. Черговий злочин рашистів знов перекреслив усі аргументи про "путін теж шукає миру", "повітряне перемир'я можливе" – та інші, які дико звучать для будь-якого мешканця Сум чи інших прифронтових громад, але чомусь не полишають чимало умів в Україні і світі...

Зажевріла надія

Тиждень тому ситуація в країні здавалося безпросвітною. Тотальне домінування влади в медіа – із опозиційними ЗМІ, загнаними в кут, і розгулом маніпуляцій у соцмережах і телеграм-помийках...

УКРАЇНСЬКИЙ СЦЕНАРІЙ

Хто тільки не висловився з приводу прогнозів аналітиків JPMorgan з приводу сценаріїв закінчення війни в Україні. Нагадаю: нам напророчили на 50% "грузинський" сценарій – поступове залишення сам на сам з росією і падіння до її сфери впливу...

ЧУДА НЕ БУДЕ

Підхід росіян до переговорів не дивує. Від незмінний з монгольських часів. Орду не можливо вмовити чи улестити – її можливо лише зупинити, і не давати прийти знову...