Перші роковини програми реформ – ідея була хороша, результатів не видно.
Рівно рік тому в палаці "Україна" було урочисто презентовано Програму економічних реформ. Прийнята напередодні Комітетом економічних реформ програма розроблена високими професіоналами, і містить власне системні і необхідні для держави рекомендації. Також у програмі передбачені чіткі етапи виконання і індикатори, так що вже зараз можна говорити про майже повний провал програми реформ. Судова реформа викликає більше критики ніж позитиву. В авральному порядку гасяться руйнівні наслідки податкової реформи. Виборча реформа пропонує нам закон для збереження влади, а не для відкритої конкуренції. Замість пенсійної реформи пропонується підняття пенсійного віку, і після її впровадження внески у пенсійний фонд будуть платити лише бюджетними – решта піде в тінь. Адміністративна реформа зависла в повітрі, і вже майже півроку чиновники центральних органів влади начебто і в старій системі не працюють, але і нові місця роботи ще не отримали. В результаті взаємодія елементів бюрократичної машини порушена, іде робота на самовиживання а не на розвиток.
Здавалося би, всі передумови для реформ були готові. Влада консолідована і однокольорова, політичні однодумці мали працювати як одна команда. В керівництві уряду – більше половини реальних професіоналів. Досить подивитися, як швидко і ефективно була проведена консолідація і вертикальна інтеграція тіньової економіки – просто зразок успішної реформи.
Проте для переважної більшості тих, кому доручено провести реформи – ця програма і вся реформістська риторика залишається лише новою формою "новоязу" – так само як ніхто не знає, що реально значить "розбудова державності", "розвиток національної самосвідомості" чи ряд інших перлів, які кочують із виступів великих вождів у всілякі інструкції та декларації.
Проста заміна кадрів не вирішить проблему відсутності реформ. Якщо замість Тихонова і Хіврича поставлять їхніх аналогів із таким же бекграундом та системою цінностей, із тими ж умовами роботи, це не зробить перевороту в тарифах. Як казали в радянському анекдоті про співробітника ЖЕКу, "тут систему міняти треба".
Повністю провалено інформаційну підтримку програми реформ. Якщо навіть її виконавці не вірять у реформи, то про підтримку громадян і про готовність затягти пояси говорити не приходиться.
Насправді ж реформи не є лише пропагандою В ряді галузей економіки і політики треба проводити радикальні зміни, би держава Україна стрімко скочується в усіх рейтингах – від інвестиційної привабливості до громадянських свобод. Обвал гривні та технічний дефолт не за горами, і після них знову будуть кадрові висновки, проте міняти треба не лише виконавців, але і підходи і пріоритети.
Ми проводили детальний розбір причин провалу основних реформ, проте найкраще мабуть реальну картину ілюструє розповідь київського даїшника. Патрульних нещодавно зібрав керівник підрозділу і оголосив про нововведення:
1. В кінці зміни віддавати йому не 50 доларів зі зміни, а вже 70.
2. Активно боротися з корупцією – як мінімум один протокол щотижня з патруля.
3. Невпинно покращувати імідж ДАІ серед населення.
Коментарі зайві.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
