Що вийде, якщо схрестити депутата з міністром?
Сумно дивитися на список нового парламенту. Знову забагато кнопкодавів, тушок, "піаністів" та інших подібних представників політичної фауни. Знову працюватимуть 50-70 чоловік, а решта навіть не з'являтимуться на пленарні засідання та в комітети. Відстріли та політичні чистки як спосіб вирішення проблеми добре зарекомендували себе в окремих країнах, проте для нас неприйнятні через декларовану проєвропейскість державного курсу.
Кадрова проблема так само виявиться при очікуваній кадровій перетасовці за підсумками виборів. На ключові політичні посади можуть потрапити маловідомі персони без відповідного досвіду та попередньої "обкатки" в професійних дискусіях. Відповідно, вся політична відповідальність за їх роботу падає лише на суб'єкта призначення – в даному випадку Президента.
Оскільки все одно планується зміна Конституції, можливо, доцільним є вирішення цих проблем системно. До прикладу, британська модель передбачає призначення міністрів виключно зі складу депутатів парламенту. Модель успішно працює також у низці колишніх британських колоній.
Такий спосіб формування уряду фактично вирішить питання протистояння уряду і парламентської більшості. Навіть в нинішній консолідованій владі парламент повертає бюджет уряду, періодично виникають проблеми проходження урядових законопроектів, а уряд зі свого боку шаленіє від деяких законів, що приходять на виконання із парламенту.
Зміна механізму формування уряду частково витягне політику з-під килима в публічну площину. Під час виборчої кампанії політики попадають під пильну увагу виборців та ЗМІ, і власники фальшивих дипломів, кримінального минулого чи незаконних доходів як мінімум мають відповідати на непрості питання.
Звичайно, британська модель передбачає повну мажоритарну систему, і тому всі претенденти в міністри мають перемогти в окрузі, а виборці відповідно розуміють, що голосують не за абстрактного кнопкодава, а за потенційного міністра, який буде персонально виконувати свої та партійні обіцянки і через 4 роки давати звіт про роботу у виконавчій владі.
Сумісництво мандата і міністерського крісла вирішить проблему і для багатьох наших політиків, які зараз змушені делегувати одну з цих функцій родичам-креатурам-партнерам. На ефективність роботи депутатського корпусу це навряд чи вплине, бо 2-4 голосувальні дні на місяць міністри цілком зможуть виділити для парламентської діяльності, а реальною роботою в комітетах і округах на жаль і так займаються далеко не всі депутати. Ну і звичайно бюджетна економія – вона буде невеликою, проте символічною.
Як би пафосно це не звучало, проте в цій моделі країною будуть керувати люди, які отримали прямий мандат виборців, а не ті, що перемагають в кулуарних іграх.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
