Уроки виборів: еліти не знають, що робити з країною.
Феномен виборів цікавий не лише азартом "конячих перегонів". В західній моделі електоральної демократії виборча кампанія – це час відкритої дискусії еліт щодо середньострокового курсу розвитку країни. Електорат же повинен вибрати відповідний курс і його провідників.
Протягом тривалого часу виборчих дебатів та політичних шоу, на жаль, навіть професіоналу неможливо зрозуміти, що ж пропонують зробити з країною основні політичні сили. Всі згодні в тому, що ситуація близька до критичної, і яскраві телеролики змальовують чинні проблеми аж занадто випукло. Всі політики та експерти розуміють, що після виборів в нашу економіку прийде Великий Пухнастий Звір, і з цим потрібно щось робити. Світ знає масу сценаріїв – ліберальні реформи, жорсткий протекціонізм, вступ у чийсь Союз, здача національних інтересів/майна/островів взамін на дешеві кредити – досвіду накопичено багато і різного. Проте у виступах вождів, а тим більше у програмах, важко віднайти логіку виходу з кризи. Всі як один обіцяють відмінити податки і одночасно підняти зарплати з пенсіями, тобто пропонують виборцю явно шизофренічні програми.
Справжні мотивації голосування за лідерські партії не мають нічого спільного з виборчими програмами та публічними заявами, аналіз фокус-груп просто виносить мозок. За ПР голосують бо вона: а) Велика і Могутня; б) найбільш проросійська із прохідних; в) хоч щось будує. Мотивація голосування за ОО "Батьківщина" ще простіша – "бо Юля єдина, кого боїться влада". Без самої лідерки залишки її команди владу не лякають, колабораціонізмстає помітними, рейтинг завалився. Удар – має найбільшу довіру із нових проектів, і все тримається на одній людині. Успіх КПУ визначається спогадами про існування успішного проекту СРСР, доповнений вдалою рекламою з нагадуваннями колишніх успіхів.
Мотивації вибору мажоритарників в таких умовах виглядають більш усвідомленими та зрозумілими. При відсутності конкуренції стратегій розвитку країни у партійних проектів конкуренція "прямих продаж" на округах є більш чесною.
На жаль, реальних реформ присутні на сцені політичні команди проводити не хочуть та не можуть. Розмови про грузинські, сінгапурські чи грецькі сценарії залишаються розмовами. Чинна влада успішно саботує здорові здебільшого ідеї, запропоновані провідними західними консультантами. Чинна опозиція так само саботувала реформаторські програми в недалекому минулому. Оскільки обоє мають стосунок до однієї і тієї ж "тумбочки", наступний парламент займеться переділом посад, потім перерозподілом корупційного пирога, включаючи виділення квотних крихт партійним опозиціонерам. Реальні акціонери парламенту – олігархи – принесуть в жертву Великому Пухнастому Звіру соціалку на курс нацвалюти. Все це відбудеться дуже швидко і приведе до приходу цього звіра в політичну та соціальну площину.
Часу на створення антикризового уряду залишається все менше. В даних умовах оптимістичним варіантом може стати об'єднання "сімейних младотурків" з незалежними мажоритарниками. У перших є найвища адміністративна підтримка та високі амбіції. У других – свіжі ідеї, досвід електоральних перемог та опора на середній бізнес. Залишається вибрати стратегію, яку, як завжди, будуть підбирати в самий останній момент.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
