Європейська сторона зацікавлена в підписанні Угоди не менше ніж Україна.
За дискусією "випустить – не випустить" дещо втратився загальний геополітичний контекст підготовки до підписання Угоди про Асоціацію. Нагадаю, що ініціатива "Східне Партнерство" (СХ) була започаткована 5 років тому Польщею та Швецією. Благородна мета всієї програми – привести 6 країн колишнього СРСР (а це, крім України, ще Білорусь, Молдова, Азербайджан, Вірменія і Грузія) – до європейських стандартів. І дійсно, за 5 років багато чого було зроблено для сприяння проведенню реформ та обмінів. Є дещо більш цинічна оцінка мети цієї програми – це розробка системи стосунків з тими, кого ніколи не візьмуть до складу ЄС. Саме тому програма чи її аналоги не поширюються на Сербію чи навіть на Косово – у тих є перспектива членства. Можна також сказати, що СХ повинна зіграти на випередження і завадити Росії створити свій економічний і політичний блок. Саме тому Російська Федерація може брати участь лише у програмах прикордонних обмінів СХ.
Логічним наслідком СХ мають стати детальні Угоди про Асоціацію із кожною країною-учасником. Тут потрібно нагадати, що ініціатор розробки таких угод – не Україна, ми лише по можливості торгувалися за окремі її пункти. Ці угоди мають як економічну складову, так і політичну. Вільнюський саміт планувався як тріумф СХ: підписання першої Угоди про Асоціацію з Україною, парафування трьох угод з Молдовою, Грузією та Вірменією. Проте першим збоєм стала відмова Вірменії, ця країна обрала інтеграцію до Митного Союзу і у Вільнюсі лише оголосить звіт про пророблену роботу. Якщо підписання документу з Україною зривається – це не лише розчарування для українського суспільства, це крах всього "Східного Партнерства". Перші особи Євросоюзу просто скасують свої відрядження до Вільнюса, бюджет Європейської політики сусідства (ENP) на 2014-2020 буде перерозподілений на інші, більш вдалі проекти. До речі, в рамках інструменту ENP планується витратити 16 мільярдів євро за 7 років у 16 країнах. Причому інші 10 країн потребують зовсім інших витрат, аніж адаптація законів до євро стандартів. Для Сирії, Єгипту, Тунісу – потрібна відбудова інфраструктури, гуманітарні акції та постановка систем стримування мігрантів.
Існує версія, що питання Тимошенко з'явилося в списку вимог до України після аналізу потенціалу інших лідерів опозиції. Захід зі свого досвіду чудово знає, що найскладніше вести справи із державами, де влада максимально сконцентрована в одних руках і не обмежена потужною політичною опозицією. Саме тому із шести країн СХ найменше просунулися переговори із Білоруссю та Азербайджаном. Згідно аналізу західних фахівців, інші, окрім Тимошенко, лідери опозиції не є достатньою противагою Януковичу, і тому визволення Тимошенко має врівноважити баланс політичних сил і дозволить проводити класичну політику на їхніх протиріччях.
Звичайно, в публічній площині все подається як боротьба за демократію і проти вибіркового правосуддя, і дійсно дискусії навколо цінностей для Європи є такими ж вагомими, як і технології реальної політики. Обидва аспекти так само представлені і в справі Берлусконі: у масових ЗМІ його карають за пустощі в стилі бунга-бунга, і це формує оцінку суспільства, але обмеження політичних прав реально пов'язане з його суперечностями зі світовими фінансовими колами.
Отже, задля успіху у Вільнюсі і задля долі всієї програми Східного Партнерства – Захід готовий піти на серйозні поступки. Геополітичні інтереси змушують західних лідерів іти на свої взаємозаліки задля переконання тих країн, чиє політичне керівництво ще має сумніви у стратегічній важливості підписання документу з Україною. На одному з турів переговорів нашим сторонам напівжартома передали – "Якщо питання у 200 млн. доларів компенсації збитків – їх можуть швидко привезти у зручній для вас формі, лише не створюйте перешкод для підписання Угоди". Тож можемо ставити у букмекерів на потрібний і Україні, і Євросоюзу результат. А Україна прийме гуманні закони і випустить Тимошенко не лише для виконання умов Заходу, але і для побудови більш справедливого суспільства для нас самих.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
