Після вуличного перемир'я може бути досягнутий політичний компроміс.
Завтрашній парламентський день буде контрпродуктивним. Все почнеться з перерви, під час якої два лідери фракцій розкажуть іншим трьом та спікеру про те, що нам передали німці. Меседж буде цікавим, враховуючи зустрічі в Москві минулого тижня німецького міністра Штайнмаєра. Тобто, матимемо вводні не лише від Меркель, але і від Путіна. За інерцією опозиція вимагатиме поставити на голосування проекти конституційного бліцкригу, які прогнозовано не наберуть необхідних голосів. Знову перерви, консультації і врешті згода на створення конституційної комісії.
Ідея, озвучена Кличком – логічна, проте на дані політичні реалії дещо ідеалістична: скасувати політреформу, і призначити новий уряд уже за новими процедурами. Це дало би реальний шанс на формування нової більшості в Раді, хоча теж не факт.
По великому рахунку, від усієї навколо конституційної гри можна очікувати одного глобального наслідку: захисту інтересів політичної опозиції. Перерозподіл влади зменшить вартість призу у 2015 році, і головне – зменшить страхи програти для всіх партій та олігархів. При нинішній системі всі реально бояться, що після програшу вони втратять майно та свободу, а їхні соратники перебіжать до переможця або втечуть із країни. Перерозподіл влади дасть шанс залишитися у політиці опозиційним депутатським об'єднанням, більше того – навіть впливати на формування уряду, на місцеву владу тощо. Тому є реальні шанси на нову конституційну реформу і проведення всього циклу виборів уже під нові повноваження влади.
Якщо проглядається політична воля рухатися до зміни системи влади, її елементи можна явочним порядком застосувати вже зараз. Виступ В.Литвина на Погоджувальній Раді був найбільш прагматичним і адекватним. Нова Конституційна чи політична угода може зафіксувати бачення політичної кризи та алгоритму виходу з неї. Навіть формально виконуючи норми чинної Конституції при формуванні уряду, влада могла би провести консультації з усіма фракціями щодо можливих кандидатур міністрів. Так само новий уряд міг би презентувати Верховній Раді свою програму діяльності, хоч поки така норма і відсутня в чинному тексті Основного закону. Це не лише випуск пару, це підготовка до конституційної реформи. І це, окрім усього, крок до солідарної відповідальності за ситуацію в державі. Наступний перехідний уряд, не виключено, буде змушений ухвалювати непопулярні економічні рішення чи навіть оголошувати дефолт.
Якщо німці не переконають А.Яценюка, наступним прем'єр-міністром стане представник влади, отримавши 230 голосів на свою підтримку. Інші міністри будуть призначені за квотами олігархів як плата за відповідне голосування по прем'єру. Вони можуть бути чудовими професіоналами, проте працювати їм за такої мінімальної підтримки парламенту буде важко.
Найкращою ж новиною з Берліну могла би стати можливість отримати швидкі західні гроші без складних умов. Та ще при цьому відтермінувати виплату боргів "Газпрому". З такими економічними тилами та при підписанні політичної угоди між політичними елітами – можна буде зустрічати весну та писати реформістську програму уряду.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
