Настав час оновити систему
Вже дві сесії відпрацювала коаліція та створений нею уряд, більше року перебуває на своїй посаді Президент. І що ми побудували? Чи виконані обіцянки, дані під час Революції Гідності? Чи виконано хоча би половина коаліційної угоди? Щось не те ми будуємо навзамін.
Перспективи вирішення воєнного конфлікту неясні і туманні. Декларування особливого порядку для деяких районів – це навіть не сказати "а". Чи ініціатор особливого статусу пропонує амністію бойовикам, визнання їхніх виборів, і потім допуск їхніх нардепів до парламенту? І готовий взяти на себе політичну відповідальність за це рішення і пояснити це ветеранам і сім'ям загиблих? Та і взагалі, змінювати Конституцію під час війни не можна, ми ж бо цю війну ще не програли, щоб країни-переможці писали за нас нашу Конституцію. Тому потрібен мораторій на конституційні зміни до закінчення війни і відверте обговорення пропонованих змін у суспільстві.
Боротьба з корупцією перетворилася у спроби її очолити. Профільний комітет на кожному засіданні розглядає факти системної корупції на держпідприємствах, в міністерствах, на тендерах, поставках енергоносіїв, у силових органах. Цього тижня доповідав керівник митниці про схеми та про потоки, які тягнуться дуже високо. Верховна Рада приймає все кращі закони про прозорість реєстрів та жорсткі декларації. Проте, всі спіймані корупціонери відкупаються від покарання. А задокументовані епізоди корупції ховаються в тумбочку політичним керівництвом, і замість посадок використовуються для політичного шантажу. Дійшло до того, що на закритих міжнародних зустрічах представників України мало не по пиці б'ють звітами про виведення коштів, і на кожен іноземний долар ставлять "смотрящого", щоб не все украли. Те, що патрульні не беруть хабарів – це чудово, проте проблемою є не побутова, а системна корупція на мільярди. Для реальної боротьби не вистачає лише політичної волі. Натомість гальмується формування і робота нових антикорупційних органів, протискується реванш прокурорської системи.
Заявлена деолігархізація перетворилася на банальний переділ активів. Спочатку освоїли спекулятивні схеми Януковича, тепер же тиснуть на власників системного бізнесу. Свого часу В.Путін експропріював активи Б.Березовського, В.Гусинського, М.Ходорковського – і тепер ними управляють "свої" довірені люди. Представники В.Януковича вимагали переписати 51% всіх помітних бізнесів. З кого беремо приклад? Боротися потрібно не з олігархами, а з олігархізацією. Не проти національного бізнесу, а проти призначень у державні регулятори лобістів конкретних бізнес-груп. Крупний бізнес все одно грає серйозну роль в економіці будь-якої країни, просто треба будувати цивілізовані відносини між найбільшими платниками податків і державою. Зараз же ідуть спроби за рахунок старих олігархів породити нових. Відібрати і поділити (а ще краще відібрати не ділячись) завжди легше, ніж створити нове.
Насправді, олігархів треба поставити в умови, коли вони втратять монопольний вплив на галузі економіки, і перетворяться просто в капітанів бізнесу, соціально відповідального і патріотично-орієнтованого. І позитивні тенденції вже є. Фракція РПЛ ініціювала і добилася прийняття закону "Про державні акціонерні товариства", підтримала закон "Про ринок газу", і вже навіть перебуваючи в опозиції дала критично важливі голоси до закону про прозорість медіа-власності. Наступні кроки – закон про заборону політичної реклами, відкриті конкурси по призначенню керівників державних підприємств, скорочення списку офшорів (і не лише по Кіпру). Коротше – новий суспільний договір влади та бізнесу під пильним контролем громадськості. Замість спроб нової влади заключити "договорняк" під килимом.
Нинішня ж система не працює. Політичної волі на зміни немає. А лише вирішення проблем безпеки, боротьби з корупцією та деолігархізації дозволить знайти кошти на соціальні програми і на розвиток економіки. Отже, система потребує оновлення, відповідне забезпечення уже в суспільстві з'явилося. Не забудьте перезавантажити систему після отримання оновлення.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
