Головні камені на шляху до Антикорупційного суду.
Всі зацікавлені особи та політики – висловилися за створення антикорупційного суду. Проте, якого саме суду – часто сором'язливо мовчать. Очевидно, що антикорупційний суд хочуть створити не тому, що суди завалені справами і антикорупційні справи залежуються в загальній черзі на розгляд, хоча ця проблема також існує. Так само причина браку спеціального досвіду і кваліфікації суддів для розгляду корупційних справ не є першочерговою. На жаль, за довгі роки правосуддя практика покарання корупціонерів не стала системною, і достатнього масиву судових рішень не напрацьовано, навіть у самому (анти) корупційному в країні Солом'янському суді міста Києва. Причини неоднозначні. До прикладу, яка кількість справ по корупційним статтям на В.Януковича і його оточення передана до судів? Отож. А скільки справ по посадових особах категорії "А" передано до судів за два роки роботи САП і НАБУ? Егеж. Скільки обвинувальних актів по статті "незаконне збагачення" спрямовано до суду на сьогодні? Півтора, і ті зараз на стадії розвалу?
Всі розуміють, що головна причина дискусій про антикорупційний суд – суспільство не довіряє нашій судовій системі навіть після усіх проведених судових реформ. І громадяни не вірять, що ця судова система може реально карати корупціонерів, особливо чинних високих посадовців. Після всіх експертних дискусій, міжнародних оцінок та рішення Венеційської комісії невирішених питань залишилося небагато.
1. Які справи розглядатиме такий суд? Консенсусне рішення – всі справи від НАБУ і САП. Для суспільства більш правильно було би обмежити коло справами по посадовим особам категорії "А", але це важко обґрунтувати юридично. На жаль, у рамках старої системи залишаться справи проти корупції ОПГ Януковича. Проте, оскільки за три роки жодна із таких справ до суду не спрямована, то вже починаєш сумніватися – а чи всю правду нам говорили про системну корупцію попередників і "камази" кешу, які вже майже доведені, і особливо про бажання все це розслідувати на благо держави?
2. Хто і як буде обирати суддів в такий суд? І ось тут криється головна проблема. Частина іноземних та українських експертів пропонує створити спеціальну процедуру відбору суддів за участю іноземних організацій та юристів. Можна погодитися, що чинна процедура відбору суддів себе скомпрометувала, коли навіть після негативних висновків Громадської Ради доброчесності на посади призначалися сумнівні кандидати. Проте, обрання суддів іноземними громадянами – це порушення принципу суверенітету і може бути легко скасовано рішенням Конституційного Суду. Адже одна справа іноземці у дорадчих жюрі та консультативних органах, і інша – пряма участь у призначенні суддів. Та і взагалі, досить уже слухати заклики до меншовартості, якщо хтось вважає себе нижчими істотами – не треба такими вважати всіх інших. В результаті, нормального рішення по процедурі відбору не запропоновано. Можна додати критерії досвіду роботи з антикорупційним законодавством. Не можна на посади суддів призначати людей без юридичної освіти чи без досвіду роботи взагалі, це вже смішно. Діяльність незалежних журі і конкурсних комісій останніх років не є ідеальною, особи яких вони обрали в принципі не кращі за тих, кого обирають старі класичні органи чи бюрократи. Процедури притягнення антикорупційних суддів до відповідальності та їх відсторонення і звільнення також треба ретельно прописати. Нам не потрібні ні ручні судді, ані нова каста недоторканих.
3. Скільки антикорупційних судів потрібно створити і де будуть розглядатися апеляції? Пропозиція створити "два в одному" – на першому поверсі антикорупційний суд першої інстанції, а на другому – апеляційний, навряд чи буде сприйнята. Інший вихід – створення кількох окружних антикорупційних судів і Вищого антикорупційного суду як апеляційної інстанції. І знову ж таки упираємося в процедуру відбору суддів обох інстанцій. Створити лише Вищий антикорупційний суд як апеляційну інстанцію – неефективно, старі суди першої інстанції замаринують справи на роки, поки здохнуть і падишах, і ішак, і піде на пенсію антикорупційний прокурор.
На жаль, до цього часу немає чіткої відповіді на питання, як нам створити реально незалежний суд. Створити залежний від когось іншого, а не тих, хто впливає на суди зараз – також профанація.
Без відповідей на ці питання можна створити не суд, а відмазку для іноземних партнерів, такий черговий витвір карго-культу, які вже створені в кількох країнах. Досвід іноземних судів не є занадто великим, в Європі, до прикладу, в 2008 році такий суд створений в Хорватії, в 2012 в Болгарії. Дуже активно працює з 2009 року словацький Спеціалізований кримінальний суд, проте він розглядає не лише корупційні справи. І половина його вироків останнім часом – справи про хабарі розміром до 20 євро. А найвища засуджена посадова особа – заступник мера Кошіце. Нам же потрібен суд, який займеться не разовими хабарями, а схемами системної корупції в органах влади та на державних підприємствах. Якщо такі справи хтось доведе до суду, звичайно. Взагалі-то, антикорупційний суд – не панацея, от в Румунії його немає, але топ-корупціонерів успішно саджають.
Всі ці проблемні питання необхідно обговорювати. Бажано – на майданчику Верховної Ради в профільному комітеті, але з максимальним залученням юристів Президента. Те, що вноситиме законопроект саме Президент – це вже погоджено, але спочатку треба вирішити ключові проблемні моменти. Решту тексту можна брати шматками з минулих проектів. Але судячи по дискусії перекидання гарячого пиріжка може тривати ще мінімум пару тижнів, замість раціональної дискусії. Насправді, на текст можна вийти протягом 3 тижнів, і прийняти закон в цілому вже на цій сесії парламенту.
А паралельно треба переглянути і механізми формування всіх судів. Радикальна партія давно вже пропонує оновити склад усіх судів, і критерій доброчесності при такому поетапному оновленні брати як ключовий і беззаперечний. Бо фразу класика "У нас усі суди повинні бути антикорупційними" повторюють усі, а приймати рішення для цього не поспішають.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
