Вестернізація країни як альтернатива клептократії та неоколоніалізму
Наступний виборчий цикл скоріше за все проходитиме під гаслами популізму. Програми політичних партій і кандидатів, на жаль, не сильно відрізнятимуться. Війну на Сході пропонуватимуть виграти за допомогою гасел та незрозумілих формулювань типу "виключно політико-дипломатичними методами". Для подолання корупції пропонуватимуть запровадити найстрашніші покарання для пійманих корупціонерів. Плюс класично зарплати по тисячі євро, пенсії по 500 і повернення всіх пільг. Більш-менш змістовними будуть дискусії про миротворців на Донбасі, зменшення повноважень Президента шляхом конституційної реформи, підходів до продажу сільгоспземель та варіантів управління газотранспортною системою. Питання протистояння патріархатів чи тлумачення історії, звичайно, викличуть найбільше уваги та емоційних реакцій.
Насправді, від претендентів на посаду Президента хотілося би отримати стратегічні відповіді на головні виклики, що стоять перед країною. Війну закінчувати шляхом компромісної реінтеграції чи повної ізоляції? Як змусити олігархів і управлінців знизити ставку корупційної ренти? Як привязати посилення зовнішнього управління до списання боргів і залучення інвестицій? Ми будуємо країну дешевої робочої сили тут – чи експортуємо трудових мігрантів до Європи? В 2014 ми втратили 15% ВВП, і зараз ріст по 3% в рік – це вічне відставання від сусідів.
Обєднуючою ідеєю для вирішення головних проблем може стати програма вестернізації. Тобто – проведення реальних реформ для модифікації існуючих економічних та політичних інституцій до західних зразків. Ми бачимо, що в плані безпеки і геополітики ідеї конфлікту цивілізацій Хантінгтона доведені практикою, і по лініях зіткнення цих цивілізацій виникає все більше військових конфліктів. Проте, доктрина Фукуями про кінець цивілізації підтверджується успішними кейсами проведених реформ. Реставрація Мейдзі в Японії перетворила відсталу аграрну країну в азіатського тигра, який зміг увійти в G7. Японці провели індустріалізацію, створили власні транснаціональні корпорації, переглянули кабальні міжнародні угоди. До країни прийшли не лише європейська мода в одязі, але і європейські цінності та культурні моделі. Ататюрк провів вестернізацію у Туреччині, і це стало початком нового розквіту країни. Р.Ердоган після невдалих спроб вступу до ЄС будує сучасну економіку та незалежну політику, копіює кращі практики та мріє перевершити Ататюрка. Успіхи Сінгапуру, Гонконгу, Вєтнаму чи Дубаю – багато в чому є наслідком вестернізації.
Чому ж у нас проводяться начебто реформи та євроінтеграція, але результату немає? Радянська система управління і цінностей зламана, але замість вестернізації побудовано модель клептократії. Правителі не прагнуть увійти в історію, натомість вимірюють успіх переважно в кількості "виведених" в офшори сум.
Перша помилка – спроби побудувати не західну модель, а колонію Заходу. Ерік Райнерт під час виступів у Києві любить повторювати фразу: "У реформах робіть не те, що вам говорять західні консультанти. Робіть те, що вони самі зараз роблять у своїх країнах". Замість створювати неоколоніальні структури – треба будувати модернові інституції, які зараз працюють на Заході. Не можна вірити байкам про "аграрну наддержаву" – потрібно будувати новітні виробництва та проводити індустріалізацію. З акцентом на машинобудування, а не експорт заготовок. Потрібно переглядати умови членства у СОТ та "зоні вільної торгівлі", тим більше зараз все більше країн їх ігнорують та запроваджують протекціонізм. У яких західних країнах є анттикорупційний суд, сформований з-за кордону? Де ще мільйон посадовців викладають в Інтернет інформацію про кількість сімейних заощаджень? Чи успішні західні країни передали в зовнішнє управління стратегічні газопроводи?
Друга помилка – зацикленість на реформуванні зовнішньої форми, а не внутрішнього змісту. Карго-культ, притаманний примітивним суспільствам. Із усіх європейських цінностей пріоритет наданий захисту прав жінок (та у нас вони й так історично рулять) чи секс-меншин, а не трудових прав найманих працівників чи майнових прав середнього класу. Європейські принципи і директиви вимагають мирного співіснування громадян з різними національностями, мовами, чи релігійними поглядами. Натомість ми рішуче боремося проти квітів на 8 березня, Діда Мороза чи Перемоги над нацизмом. Бажання відрізнятися від традицій країни-агресора є виправданим, проте відрізнятися треба реальними успіхами, а не просто запереченням колишніх спільних традицій. Перейменувати 52 тисячі вулиць звичайно легше, ніж їх заасфальтувати
Справжня вестернізація може початися лише з консенсусу еліт, навіть у формі змови олігархів. І визначення публічних політиків, які переможуть з такою ідеєю на виборах, і сформують уряд реформаторів. Не уряд сировинних лобістів. Не уряд зовнішнього управління. Не уряд карго-культу. А народ підтягнеться. Нація, яка ще 30 років тому будувала авіаносці та космічні ракети, готова це згадати. А в сучасному світі модернізацію без вестернізації не проведеш.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
