Про зарплати в державному секторі – в епідемію та не тільки
В понеділок Верховна Рада буде голосувати за скасування обмежень на виплату надвисоких зарплат посадовцям, які працюють у державному секторі. Якщо рішення буде ухвалене, то після 1 вересня знову можна буде нараховувати досить високі зарплати, які не завжди обгрунтовані досягненнями конкретного працівника, часто не прозорі та несправедливі порівняно з зарплатами на подібних посадах у подібних органах. Загалом, на сьогодні залишається проблема адекватності використання коштів платників податків на оплату праці осіб, які отримують кошти напряму з бюджету чи на державних підприємствах.
Перш за все хочу зазначити, що аргумент "на подібній роботі в бізнесі також платять великі зарплати" не приймається. У цивілізованих країнах на державну службу ідуть не за зарплатами, а за зв'язками, досвідом, резюме, славою – мотивації різні, але кошти заробляють в інших місцях. І часто після роботи на державу особа знаходить собі чудові заробітки в приватному секторі, маючи капіталізацію успішної роботи в державних компаніях.
Так само хочу відкинути аргумент про зв'язок великих зарплат із відмовою від корупції. Прямої кореляції тут немає, як і межам жадібності багатьох персоналій. Насправді, мотивацій отримувати надвисокі зарплати і премії дві. Перша – для людей, які в бізнесі на ринкових умовах ніколи не знайдуть подібної роботи – це "тепле місце", часто з необтяжливими обов'язками. Для інших – це отримання легальних коштів, які потім позбавляють претензій НАЗК при контролі видатків. А паралельно такі посадовці можуть отримувати набагато більші нелегальні доходи, але вони не відображаються в декларації,
Проблема надвисоких зарплат вирішується по-різному для різних категорій посад. Що стосується міністрів, їх заступників, та керівників ряду інших органів влади, то після скандалів із півмільйонними преміями Кабмін вніс зміни до Постанови 304. Зараз там зрозумілі коефіцієнти, і зовсім непристойні зарплати не нараховуються. Хоча, при поданні на отримання премії в розмірі 100% окладу, варто обов'язково вимагати опису, а які саме видатні досягнення зробив цей конкретний посадовець в цьому конкретному місяці.
Оплату праці державних службовців врегульовано Постановою N16, прийнятою Кабміном цього року. Нацдержслужба попрацювала професійно, все враховано, навіть коефіцієнти для окремих органів є не захмарними та логічними.
Більш складним питанням є оплата праці співробітників органів, зарплата яких визначається окремими законами, і часто в рази відрізняється від розміру оплати праці їх колег у сусідньому будинку. Окремий порядок оплати праці має Нацбанк, НАБУ, НАЗК, судді Конституційного Суду, прокурори, ЦВК, Вища рада правосуддя та ряд інших органів. Всі вони отримують заробітну плату з державного бюджету України, тому розміри такої плати для кожної категорії мають бути публічними для платників податків. А суми, які нараховуються, повинні бути співставними між собою. Розробка рамкового закону про оплату праці в державному секторі є нагальною потребою, хоча ми можемо уявити рівень лобізму і оскаржень з боку кожної професійної гільдії.
Окреме питання, але пов'язане з іншими – оплата праці на державних підприємствах. Оскільки держава є власником цих підприємств, то громадяни повинні впливати на визначення оплати праці їх менеджерів, і мати відкриту інформацію про зарплати як керівників, так і членів наглядових рад. На розгляді Верховної Ради знаходиться законопроект про електронне декларування для членів наглядових рад, який звичайно повинні підтримати наші західні партнери як співавтори досконалої системи електронних декларацій. При укладанні контрактів з керівниками державних підприємств потрібно передбачити дуже чіткі KPI успішності та розвитку, до яких мають бути прив'язані премії. На сьогодні це лише наявність заборгованості по зарплаті та невиконання фінансового плану. До прикладу, KPI для керівників Нафтогазу мало бути збільшення видобутку українського газу. Розмір річної винагороди члена наглядової ради варто прив'язати не до чистого річного доходу підприємства, а до прибутку та до виконання фінансового плану та інших показників розвитку. Доцільно внести зміни до постанови 668 і зменшити максимально допустимі розміри базової річної винагороди. 6328000 грн. на рік – мабуть, дещо забагато, а на жаль склалася практика, коли "своїм" людям призначають зарплату якраз по "верхній планці", не рахуючи державні кошти.
При розробці та ухвалені рішень про оплату праці потрібно пройти по тонкому лезу між популізмом та марнотратством. І нехай економія в карантин стане стимулом до комплексного вирішення проблеми.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
