Карантин як виклик для державного менеджменту
Цього року Україна мала кілька типів карантину: повний локдаун у квітні, адаптивний у вересні-жовтні та карантин вихідного дня у листопаді. Зараз Уряд розробляє плани запровадження більш жорстких обмежень, і при їх підготовці та реалізації необхідно вивчити і українські уроки, і міжнародний досвід. Суспільство також повинно бути залучене до консультацій перед запровадженням жорсткого карантину, і всі громадяни повинні заздалегідь знати графік появи нових обмежень, їх тривалість, і умови пом'якшення обмежувальних заходів. Математичні моделі дають більш-менш точний прогноз розвитку ситуації, і графіки можна готувати заздалегідь.
Закон має бути "один для всіх", без виключень та особливих випадків. Історії з "Велюром" і "Епіцентром" збурили навесні суспільство не менше, ніж сам карантин. Крупні мережі чи філії міжнародних компаній не повинні мати кращих умов, ніж заклади малого і середнього бізнесу. Дотримання принципу справедливості стане додатковим стимулом для солідарного ставлення до карантину. Особливо гостро це постане під час новорічних свят, коли багато у кого виникне спокуса все-таки організувати закритий корпоратив для вузького кола 200 осіб із танцями і обіймами.
Виключно важлива роль у дотриманні карантину належить МВС і Нацполіції. Із преси відомо, що при голосуванні за карантин вихідного дня А.Аваков критикував його як напівміру, разом із О.Ткаченком та М.Федоровим. Багато в чому саме МВС стало драйвером розробки карантину на 2-3 тижні, як єдиного дієвого способу "збити" хвилю епідемії. Тепер рішення має прийняти уряд, і спільну відповідальність за його виконання нестимуть усі гілки влади. Залишатися на стадії напівмір і чекати подальшого росту сумної статистики – вже недопустимо.
Держава повинна надати прозору систему компенсацій тим галузям бізнесу, які найбільше постраждають. Кредити 5-7-9 дозволили багатьом підприємствам реструктуризувати кредити, але цього недостатньо. Україна не має таких ресурсів на підтримку економіки, як США чи Німеччина, але тим більше вони повинні бути використані прозоро і справедливо.
Ухвалення бюджету на 2021 рік стане викликом для політиків, в умовах турбулентності у парламенті та бюджетного дефіциту. Лобістські групи та окремі депутати повинні відмовитися від "хотєлок" в обмін на голоси, та затягнути паски так само, як і малий бізнес та нормальні домогосподарства.
Кабмін запровадив можливість проведення онлайн-засідань. Це дасть можливість не зривати кворум, бо право голосу на засіданнях мають лише міністри. Подібна система не може бути застосована у парламенті, бо форма засідань зафіксована у Конституції. Але депутати вже проводять засідання комітетів онлайн. Можливість дистанційної роботи і система замін посадовців, які захворіли – головні виклики для державного управління. Непрозору схему призначень виконуючими обов'язків без конкурсів уже скасували.
Вимоги призначити винних та когось звільнити не додають конструктиву у боротьбу з епідемією. До прикладу, кампанія проти міністра охорони здоров'я насправді не має стосунку до його особистої ролі у протидії пандемії, швидше це спроба повернутися до влади однієї з лобістських груп. Найбільші проблеми у боротьбі з коронавірусом обумовлені якраз не роботою МОЗу, а загальними помилками чи відставанням у прийнятті стратегічних управлінських рішень. Тому мінімум до кінця епідемії М.Степанов залишиться міністром, В.Ляшко – головним санітарним лікарем, і кожен виконуватиме свою роботу.
Після закінчення місцевих виборів міські голови також повинні бути залучені до планування карантинних заходів, тепер уже у дискусіях буде менше електоральних факторів і більше медичних. Демарші та відмови виконувати рішення уряду – речі недопустимі. Центральна і місцева влада повинні бути солідарними у протидії епідемії.
Тиждень тому соціологічна група "Рейтинг" провела опитування громадян на тему ставлення до карантинних обмежень. Загальний висновок – суспільство готове до більш жорсткого карантину, якщо держава його нормально обгрунтує, пояснить і забезпечить його дотримання всіма громадянами та підприємствами. Прорвемося.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
